MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 86 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 08.08.2016 – 12.08.2016

17.09.2016   
Ігор Усенко, Євген Ромінський

Надійшло 16 проектів законів Верховної Ради України.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0107 від 09.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про взаємну охорону інформації з обмеженим доступом.

Черговий, вже четвертий за останні два роки проект подібної спрямованості. Метою ратифікації Угоди є створення правових засад захисту інформації з обмеженим доступом, обмін якою, у разі потреби, буде здійснюватися між сторонами у ході співробітництва. Угоду було вчинено 27 серпня 2015 року в м. Варшава. Угода забезпечує рівноправний, партнерський характер відносин у процесі інформаційного обміну та зобов’язує сторони вживати необхідні заходи для охорони отриманої під час співробітництва інформації з обмеженим доступом. Суб’єктами виконання цього міжнародного договору з української сторони є державні органи, підприємства, установи та організації, які відповідно до національного законодавства провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, та отримали дозвіл на передачу секретної інформації іноземному партнеру. Згідно з Угодою компетентні органи України та Республіки Польща мають забезпечувати належний державний контроль за дотриманням суб’єктами співробітництва вимог законодавства держав Сторін під час обміну інформацією з обмеженим доступом. Ратифікація Угоди створить правові засади для здійснення обміну інформацією з обмеженим доступом та забезпечення її взаємної охорони і має сприяти підвищенню ефективності взаємовигідного співробітництва України з Республікою Польща.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5016 від 08.08.2016 (Денисенко А. С.) про внесення змін до статті 46 Закону України «Про місцеві вибори».

Пропонується розширити коло підстав для відмови в реєстрації територіальною виборчою комісією кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости шляхом доповнення частини першої зазначеної статті пунктом 7 такого змісту: «встановлення факту зміни особою, яка висувається кандидатом у депутати, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, старости упродовж останніх двох років на момент реєстрації у якості кандидата власного ім’я, прізвища та по батькові». На думку авторів, прийняття даного законопроекту забезпечить: недопущення до участі у місцевих виборах кандидатів-клонів, які змінивши своє прізвище, ім’я та по батькові, беруть участь у виборчому процесі, тим самим вводячи виборців в оману та позбавляючи реальних кандидатів голосів електорату; усунення достатньо принципового недоліку виборчого законодавства, який істотно впливає на результати виборів та порушує конституційне право територіальної громади формувати свої представницькі органи; створення додаткових гарантій прозорості місцевої влади за рахунок вибору представниками територіальної громади тих кандидатів, які у подальшому особисто нестимуть політичну та іншу відповідальність за свою діяльність перед громадою.

Як видається, принципово недопустимим є запровадження обмежень виборчих прав громадян, які не передбачені Конституцією. Тим паче, що зміна прізвища є нині абсолютно правомірною дією. Існуючу проблему з кандидатами-клонами, звісно, слід вирішувати, але не через обмеження виборчих прав.

Проект 5028 від 12.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (щодо визначення кадрових повноважень міністра).

Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є визначення повноважень міністра щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу виконавчої влади, укладення та розірвання контрактів з керівниками відповідних підприємств, установ та організацій. Законом України «Про державну службу», що набрав чинності 01.05.2016, внесено зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» в частині позбавлення міністра повноважень з призначення та звільнення керівників підпорядкованих органу виконавчої влади підприємств. При цьому зазначеними повноваженнями наділено державного секретаря міністерства, що, на думку ініціаторів проекту є невластивим для функцій останнього, а також не узгоджується із законодавством в сфері управління об’єктами державної власності. Відповідно, пропонується знову віднести до компетенції міністра повноваження утворювати, ліквідовувати, реорганізовувати підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління цього міністерства, затверджувати положення про них (їх статути), призначати на посаду та звільняти з посади їх керівників, укладати та розривати з ними контракти, притягати таких керівників до дисциплінарної відповідальності, вносити подання щодо представлення в установленому порядку працівників зазначених підприємств, установ та організацій до відзначення державними нагородами, здійснювати в межах своїх повноважень інші функції з управління об’єктами державної власності.

Враховуючи що Закон України «Про державну службу» був прийнятий менше року тому, а кадрові повноваження державних секретарів міністерств є однією із стрижневих його ідей, пропозиції видаються занадто поспішними і недостатньо аргументованими.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5015 від 08.08.2016 (Кудлаєнко С. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо пільгового кредитування учасників антитерористичної операції та членів сімей Небесної сотні).

Пропонується установити, що держава забезпечує одержання пільгового кредиту на будівництво, поліпшення житлових умов, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з терміном погашення не більше ніж 30 років учасникам бойових дій (зазначеним у пунктах 19 та 20 частини 1 ст. 6 названого закону), інвалідам війни (зазначеним у пунктах 10-14 частини 2 ст. 7) та іншим особам, на яких поширюється чинність названого Закону України (зазначеним у абзацах 4–8 та 14 пункту 1 ст. 10). Порядок та умови надання пільгового кредиту зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України

Очевидним слабким місцем проекту є його цілковита фінансова необґрунтованість. Посилання в пояснювальній записці, що реалізація проекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України і її  можливо здійснити в межах коштів, які виділяються на реалізацію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виглядає звичним лукавством.

Проект 5025 від 12.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку оплати відпустки окремим категоріям ветеранів війни.

Пропонується встановити, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається «додаткова оплачувана відпустка» тривалістю 14 календарних днів на рік. Пропозиція на перший погляд має суто термінологічний характер, оскільки чинне законодавство передбачає для цих категорій осіб «додаткові відпустки із збереженням заробітної плати» тієї ж тривалості. Утім, на думку ініціаторів проекту, таке уточнення полегшить оплату відпустки окремим категоріям ветеранів війни за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці. Відповідні зміни вносяться до Кодексу законів про працю України та Законів України «Про відпустки» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проект 5027 від 12.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пропонується уточнити ряд положень зазначеної статті, визначивши, що у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейних – у сімейних гуртожитках, військова частина зобов’язана орендувати для них та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов’язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім’ї або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Як зазначається у пояснювальній записці, закладені в проекті норми передбачають усунення соціальної несправедливості, яка існує в частині надання військовослужбовцям права на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення. Відповідно до чинної редакції статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» така компенсація передбачена лише для військовослужбовців офіцерського складу та курсантів вищих військових навчальних закладів. Відповідно, метою проекту є запровадження виплати компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення для військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом (у разі відсутності можливості їх розміщення в спеціально пристосованих казармах або у сімейних гуртожитках).

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5014 від 08.08.2016 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» щодо атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз.

Як зазначається у пояснювальній записці, необхідність прийняття передбачених проектом змін покликана потребою у посиленні державного контролю за діяльністю експертів-психіатрів, спонукання їх до доброчесності, підвищення кваліфікації та додержання встановлених методик проведення експертиз. Охорона прав і законних інтересів громадян, а також запобігання злочинам, способом вчинення яких є незаконне визнання громадян недієздатними, чи навпаки, у тому числі – після смерті. Для широкого загалу не є таємницею, що на сьогоднішній день проблемним питанням залишається контроль за доброчесністю експертів-психіатрів. У ряді випадків, за наявності зговору експертів, навіть повторні судово-медичні експертизи давали завідомо неправдиві висновки на підставі сфальсифікованих медичних документів і досліджень, які у визначеному на цей час законом порядку неможливо поставити під сумнів. Як наслідок права громадян грубо порушуються, а кримінальні провадження не мають законного вирішення. Крім того, останнім часом суттєво знизився професійний рівень експертів та якість проведення експертиз, на що має реагувати держава. Відповідно пропонується викласти частину третю ст. 8 названого закону у такій редакції: «Методики проведення криміналістичних, психіатричних судових експертиз підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України». На разі передбачається атестація методики  проведення судових експертиз, крім судово-медичних та судово-психіатричних. Як очікується, прийняття законопроекту поширить юрисдикцію Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України на експертів-психіатрів, що, поміж іншого, дозволить кваліфіковано рецензувати висновки судово-психіатричних експертиз.

Проект видається доволі неоднозначним. Посилення контролю може призвести як до збільшення корупційних ризиків, так і до можливості відновлення у тій чи іншій формі каральної психіатрії.

Проект 5018 від 09.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань міжнародного судового співробітництва.

Як зазначають ініціатори проекту, практика застосування положень чинного законодавства України щодо звернення судів України до іноземних судів з дорученнями про правову допомогу, а також виконання доручень іноземних судів на території України засвідчила необхідність удосконалення деяких норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, пропонується доповнити згадані Кодекси положеннями, які стосуються: порядку направлення судового рішення особам, які брали участь у судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, і які мають місце проживання за кордоном, передбачивши, що рішення надсилаються їм шляхом направлення судового доручення; можливості вручення документів, викладених іноземною мовою, лише у разі, якщо особа погоджується їх отримати. Передбачається також внести зміни до статті 398 ЦПК України, якими зі сфери регулювання цієї норми виключаються випадки, коли визнання і виконання судових рішень відбувається за принципом взаємності, а також коли звертаються до виконання рішення іноземних та міжнародних арбітражів. Запропонована зміна врегулює порядок звернення до виконання іноземних судових рішень у випадках, коли багатосторонні і двосторонні міжнародні договори України передбачають можливість подання таких клопотань з-за кордону заінтересованою особою через Центральні органи з виконання цих договорів (в Україні це – Міністерство юстиції). У таких випадках суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання і відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження. У всіх інших випадках діє загальний порядок: заінтересована особа самостійно звертається до суду із заявою про видачу виконавчого документа у порядку, встановленому законом.

Проект 5022 від 10.08.2016 (Антонищак А. Ф.) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу адміністративного судочинства України (щодо доповнення деяких норм).

У проекті пропонується внести зміни до статей 9, 18, 20, 32, 34, 36, 37, 38, 39, 40 Закону України «Про Національну поліцію», які покликані . усунути колізії, забезпечити співмірність примусу при застосуванні поліцейських заходів та запровадження механізмів суспільного контролю за діяльності поліцейських. Йдеться, зокрема, про необмежене право кожного фіксувати діяльність поліцейського шляхом відкритого або прихованого використання приладів аудіозапису, фото-, відео- та кінозйомки; про обов’язковість розміщення на однострої або захисному спорядженні поліцейського відомостей про особистий номер поліцейського та назву підрозділу, в якому він працює, крім випадків, коли такі поліцейські відповідно до закону виконують завдання в режимі секретності; про регулювання обов’язків поліцейських при перевірці документів, поверховій перевірці особи і транспортних засобів та адміністративному затримання особи; про недопустимість обмеження або заборони руху транспорту і пішоходів для створення переваг окремим учасниками дорожнього руху тощо. Окрім того, пропонується передбачити в Кодексі адміністративного судочинства України, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності поліцейських при застосуванні ними поліцейських заходів передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

У проекті порушується ряд актуальних питань і він, безумовно, заслуговує на уважне ставлення.

Проект 5026 від 12.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо способу виконання судових рішень.

Проект акта передбачає запровадження альтернативного механізму виконання рішень судів, відповідальність за невиконання яких несе держава, та які неможливо своєчасно виконати у зв’язку з відсутністю достатніх коштів у державному бюджеті на зазначені цілі. На думку ініціаторів проекту, реалізація запропонованого механізму дасть змогу попередити надмірні збитки державного бюджету та розстрочити  виконання таких зобов’язань у часі, а також дозволить уникнути винесення Європейським судом з прав людини (далі – Європейський суд) рішень на користь заявників та виплати значних сум справедливої сатисфакції. Зазначений механізм пропонується застосовувати лише щодо рішень національних судів, у тому числі і тих, які підлягають виконанню в межах рішення Європейського суду, а також до рішень Європейського суду у випадку, якщо це визначено самим рішенням.

В проекті не розкривається суть «альтернативного механізму», але, судячи з пояснювальної записки, загалом йдеться про створення законних підстав для того, щоб уникнути (розстрочити) виконання державою своїх зобов’язань щодо виконання судових рішень. Така мета видається доволі неоднозначною.

 

Культура та освіта

 

Проект 5023 від 12.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 44 Закону України «Про вищу освіту».

Пропонується уточнити перелік осіб, які мають право брати участь у конкурсі за результатами вступних іспитів з конкурсних предметів у вищому навчальному закладі у межах установлених квот прийому до вищих навчальних закладів України, а саме: включити до нього нову пільгову категорію «діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа». Під «особами з їх числа», вочевидь, слід розуміти осіб, які позбавлені батьківського піклування, але вийшли з дитячого віку.

Пропозиція не викликає сутнісних заперечень, хоча запропоноване формулювання видається доволі невдалим.

 

Правове регулювання теле-, радіодіяльності

та кіновиробництва і прокату, а також ЗМІ

 

Проект 5024 від 12.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо державної реєстрації друкованих засобів масової інформації).

Проект передбачає внесення змін до Законів України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про обов’язковий примірник документів» в частині спрощення процедури державної реєстрації друкованих засобів масової інформації, приведення чинного законодавства у відповідність до Закону України «Про адміністративні послуги», а також внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.

Пропонується передбачити: визначення кола засновників друкованих засобів масової інформації в Україні, зокрема іноземного засновника, який перебуває в Україні на законних підставах; врегулювання статусу видання «спільне», яке поряд з іноземним засновником передбачає обов’язкове залучення українського засновника; запровадження обов’язковості державної реєстрації в Україні зарубіжних видань, які розповсюджуються в Україні; скорочення строку державної реєстрації друкованих засобів масової інформації з 30 до 15 робочих днів; подання платіжного документа про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію разом із заявою (в пакеті з усіма документами); врегулювання питання застосування змішаних мов друкованих засобів масової інформації (не менше 50% змісту видання – державною мовою); визначення вимог щодо назви видання та його вихідних відомостей; врегулювання відносин між співзасновниками друкованих засобів масової інформації в питаннях передачі засновницьких прав; удосконалення понятійного апарату, визначення «спеціалізованих видань»; визначення уповноважених осіб, які будуть складати відповідні протоколи про адміністративні правопорушення, тощо.

Як і кожна урядова ініціатива, проект заслуговує на уважне ставлення з боку громадськості, насамперед в аспекті можливого обмеження свободи діяльності ЗМІ.

Проекти з інших питань

 

Проект 5017 від 09.08.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» щодо періодичності проходження обов’язкового технічного контролю.

Пропонується встановити щорічне проходження обов’язкового технічного контролю для спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (нині – раз на 2 роки). Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено з метою приведення вимог законодавства у відповідність до положень Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів.

Проект 5019 від 09.08.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (щодо забезпечення умов ефективного використання радіочастотного ресурсу).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект має на меті створення правових засад для ефективного та раціонального використання радіочастотного ресурсу України на основі збалансування інтересів суспільства, вдосконалення механізму регулювання ринкових відносин у сфері користування радіочастотним ресурсом. Проектом пропонується, зокрема, надати повноваження Кабінету Міністрів України для встановлення разової та (або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом з диференціацією її розмірів у залежності від смуги радіочастот, кількості радіочастот, а також технологій, що використовуються. Втім, проект майже повністю присвячений питанням визначення розмірів плати за користування радіочастотним ресурсом, а також санкцій за невчасну її сплату. Зокрема пропонується віднести до числа основних принципів користування радіочастотним ресурсом України платність такого користування. Далі, пропонується прямо зазначити, що користувачі радіочастотного ресурсу України зобов’язані дотримуватися умов, визначених у ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України, щодо своєчасності та у повному обсязі внесення разової та (або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом, а також вносити податки і збори, передбачені Податковим кодексом України, разову та (або) регулярну плату за користування радіочастотним ресурсом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування. За несвоєчасне внесення до бюджету належних сум разової та (або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом нараховується пеня відповідно до законодавства. Сплата пені не звільняє користувача радіочастотного ресурсу України від обов’язку внесення разової та (або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом за всю надану йому смугу (смуги) радіочастот. У разі невнесення або внесення не у повному обсязі разової та (або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом України протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку. Визначається, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, має права відмовити в продовженні терміну дії ліцензії, якщо на дату подання заяви у ліцензіата існує заборгованість із внесення разової та(або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом України. Проект містить ще ряд інших положень.

Проект видається доволі спірним. Без сумніву, впорядкування відносин із отримання державою ренти від використання радіочастотним ресурсом України є дуже важливим. Однак надмірна зарегульованість може призвести до негативних наслідків. Вбачається, що проект вимагає збалансування прав та обов’язків сторін.

Проекти 5020 від 09.08.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення умов ефективного використання радіочастотного ресурсу та 5021 від 09.08.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення умов ефективного використання радіочастотного ресурсу.

Проекти спрямовані на врегулювання у відповідних кодексах новел проекту 5019.

 

 Поділитися