увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 15.09.2014 04:59
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Права людини в Україні - 2008. 17. Насильство в сім’ї як порушення прав людини

Не дивлячись на існування у цій сфері великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, серед яких Закони «Про попередження насильства в сім’ї»[1], «Про охорону дитинства»[2], відповідні статті Кримінального кодексу України, Державна програма з протидії торгівлі людьми в Україні на 2006-2010 роки[3], Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах[4] тощо, насильство в сім’ї залишається одним із серйозних проявів порушення прав людини.

Оцінки ситуації можна порівнювати з даними, які наводилися в звітах «Права людини в Україні-2006» та «Права людини в Україні-2007». Багато які з критичних зауважень можна повторити. Водночас, у 2008 році спостерігаються й певні позитивні зрушення, які виражаються в значно більшій увазі до вирішення цієї проблеми з боку органів державної влади, перш за все, Міністерства в справах сім’ї, молоді та спорту й МВС, формулюванні комплексних підходів та стратегій запобігання насильства в сім’ї, а також формуванням нового правового поля діяльності, пов’язаного із прийняттям Верховною Радою України змін до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та Кодексу про адміністративні правопорушення.

 

Статистика

За даними Департаменту громадської безпеки МВС України станом на 1 січня 2009 р. на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ перебувало 85 085 осіб, які вчинили насильство в сім’ї. З них жінок – 8760, чоловіків – 75 750, неповнолітніх – 575.

 

 

Усього на обліку за насильство в сім’ї

Поставлено на облік з 01.01.2008

У т.ч. за фізичне насильство

У т.ч. за сексуальне насильство

У т.ч. за психологічне насильство

У т.ч. за економічне насильство

УСЬОГО

85085

66119

38741

2

24917

2459

 

За 12 місяців 2008 р. на облік поставлено 66 119 осіб. У 2008 році виявлено 10 257 дітей, які є потерпілими від злочинів.

Водночас, статистична звітність не фіксує стать потерпілих від домашнього насильства, що ускладнює аналіз виявів цього правопорушення

 

Ужиті заходи

 

Офіц. попер за насильство в сім’ї

Офіц. попереджено за віктимну поведінку

Захисні приписи

Знято з обліку

У т.ч. за скоєння злочину

Склад. проток. 173-2: усього

Прийнято судами рішень

Попередження

Штраф

Виправні роботи

Адміністративний арешт

Звільнено від адмін. відповідальності

81971

2674

6394

67796

257

98891

90556

5104

74169

350

10342

591

 

Крім того, варто повторити ще раз, що ця статистика не відображує всіх масштабів домашнього насильства, яке й досі залишається здебільшого латентним феноменом.

Варто зауважити, що, на жаль, не всі випадки домашнього насильства належним чином розглядаються працівниками правоохоронних органів, про що свідчать скарги потерпілих

На адресу Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» надійшло звернення Р. про протиправні дії систематичного характеру, які здійснює відносно неї гр. Т., батько її неповнолітнього сина, 2005 року народження. За інформацією заявниці, систематичне биття й знущання Т. почав здійснювати після народження дитини, що триває до теперішнього часу. Усі звернення гр. Р. у правоохоронні органи та соціальні служби належного результату не дають: виносяться постанови про відмову в порушенні кримінальних справ, а з насильником, в основному, проводяться профілактичні бесіди. Такі заходи відносно Т. дозволяють йому поводитися більш зухвало, внаслідок чого заявниця боїться за своє здоров’я та знаходиться на межі позбавлення себе життя. Ситуація ускладнюється тим, що свідком насильства в сім’ї стала неповнолітня дитина, що не може сприятливо відбиватися на емоційному стані й психічному здоров’ї як дитини, так і заявниці.

Однією з функцій центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді[5] є здійснення соціально-реабілітаційних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (в тому числі, які постраждали від насильства в сім’ї), допомоги у відновленні порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, психологічного, соціального рівня для досягнення соціальної адаптації шляхом раннього виявлення, обліку, здійснення соціального супроводу та надання соціальних послуг, спрямованих на захист прав людини та вирішення обставин, які призвели до сімейного неблагополуччя.

Протягом 2008 року центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді зафіксовано 3341 звернень щодо насильства, з яких:

-  2495 звернень щодо сімей, в яких вчинено насильство або існує реальна загроза його вчинення (в яких проживає 3190 дитина);

-  839 звернень щодо жорстокого поводження з дітьми (1120 дітей, які постраждали від жорстокого поводження);

-  4 звернення щодо торгівлі людьми (4 особи).

Із загальної кількості звернень щодо насильства над дітьми (чи жорстокого поводження з ними), центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було направлено до служб у справах дітей інформацію щодо 757 випадків. Окрім того, 38 осіб та 47 сімей (89 дітей) – направлено до центрів соціально-психологічної допомоги.

Найбільша кількість звернень (829) щодо насильства або реальної загрози його вчинення відзначено в м. Києві (24, 8% від загальної кількості), найменша кількість (1 – 0, 03%) – у м. Севастополі.

Під соціальним супроводом центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перебувало 776 сімей, в яких проживає 1529 дітей, у яких існує проблема насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення (3, 1% від загальної кількості сімей, що перебували під соціальним супроводом), з яких:

-  432 сім’ї (955 дітей) – перебували під супроводом районних центрів СССДМ (з них – 40 сімей (109 дітей) – перебували під супроводом у фахівців, які працюють у філіях районних центрів);

-  197 сімей (300 дітей) – перебували під супроводом міських центрів СССДМ;

-  40 сімей (63 дітей) – перебували під супроводом районних у містах центрів СССДМ;

-  23 сім’ї (23 дітей) – перебували під супроводом селищних та 70 сімей (170 дітей) – сільських центрів[6].

Найбільша кількість осіб (844 осіб) звернулась за допомогою щодо насильства або реальної загрози його вчинення в Донецькій області (17% від загальної кількості) та в м. Києві (786 осіб – 16% від загальної кількості). Найменша кількість звернень (14 осіб – 0, 3% від загальної кількості) – у м. Севастополі.

 

Законодавче регулювання

25 вересня 2008 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї»[7], що набрав чинності з 1 січня 2009 року.

Цим законом передбачені зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, зокрема, ст. ст. 173-2, 262, 263 і 277, та Закону «Про попередження насильства в сім’ї». Серед основних змін – можливість застосування адміністративного арешту на строк до п’яти діб до особи, яка вчинила насильство в сім’ї; розширення переліку осіб, які є членами сім’ї; запровадження здійснення корекційних програм з особами, які винили насильство в сім’ї; виключення положення про відповідальність за віктимну поведінку тощо.

На жаль, положення про виключення штрафу як виду адміністративного стягнення за вчинення насильства в сім’ї, так і не було прийнято до уваги, а навпаки розмір штрафу було збільшено до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таким чином, більшість проблем знов залишається на плечах потерпілих, а також на сім’ї в цілому.

Виключення із Закону «Про попередження насильства в сім’ї» положення щодо винесення офіційного попередження про неприпустимість віктимної поведінки є позитивним кроком. Оскільки, по суті, попередження є видом стягнення: особа, якій винесено таке попередження ставиться на облік в ОВС.

По-перше, у попередній редакції Закону висновок про наявність віктимної поведінки робився працівником міліції (дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної міліції в справах дітей). Але кваліфікований висновок про наявність у жертви насильства активно-провокуючої віктимної поведінки може бути зроблений лише фахівцем-психологом. Тому працівникові міліції обов’язково слід отримати від психолога спеціалізованої установи висновок про наявність ознак свідомої та навмисної провокуючої поведінки в даної особи для того, щоб винести обґрунтоване офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки. Такої процедури попередня редакція Закону не передбачала. Більше того, такий механізм є мало реальним у ситуації насильства в сім’ї.

По-друге, передбачаючи попередження про неприпустимість віктимної поведінки, відповідальність за вчинення насильства в сім’ї автоматично перекладається з особи правопорушника на жертву, що є неприпустимим у контексті дотриманні прав людини.

Під час прийняття законопроекту велися активні дискусії щодо запропонованого законопроектом положення про накладення зобов’язання на осіб, які вчиняють насильство в сім’ї в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, проходити курс лікування від алкоголізму та наркоманії. Проте це положення не знайшло підтримки ні в народних депутатів, ні в представників правозахисної спільноти через порушення права на повагу до приватного життя особи.

Для ефективної реалізації нових положень Законом передбачено приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із новим Законом. З цією метою Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту створено робочу групу експертів щодо розробки нових підзаконних нормативно-правових актів щодо попередження насильства в сім’ї. До робочої групи входять представники державних структур, залучених до вирішення проблеми насильства в сім’ї, а також представники громадських організацій.

 

Проведення національної кампанії «Стоп – насильству!»

У рамках проведення Всесвітньої кампанії з викорінення насильства над жінками, ініційованою в лютому 2008 року Генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном, низка громадських організацій[8] звернулися до Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту з ініціативою проведення Національної кампанії «Стоп насильству!», спрямованої на боротьбу з насильством стосовно жінок, дітей та з насильством у сім’ї.

Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, як спеціально уповноважений орган з питань попередження насильства в сім’ї, підтримало проведення Кампанії, що розпочалася 15 травня 2008 року і триватиме до 25 листопада 2009 року (Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства стосовно жінок).

Цілі Кампанії «Стоп насильству!»: удосконалення законодавчої бази з питань протидії насильству; заохочення національних, громадських лідерів та осіб, які впливають на громадську думку, публічно визнати тяжкість такого злочину, як насильство; підвищення обізнаності населення про те, що насильство є порушенням прав людини; формування у свідомості всіх верств населення нетерпимого ставлення до насильства; робота з постраждалими від насильства та особами, які вчиняють насильство в сім’ї.

У рамках кампанії «Стоп насильству!» 16-17 жовтня 2008 р. у м. Києві Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту, неурядовими та міжнародними організаціями проведено національний форум «Україна без насильства».

У рамках цієї кампанії Міністерство в справах сім’ї, молоді та спорту в співпраці з громадськими організаціями підготовило та надрукувало тематичні плакати та календарі, які містять інформацію щодо проблеми домашнього насильства, насильства по відношенню до жінок, тощо, а також поради та номер Національної «гарячої лінії» з питань запобігання насильству та захисту прав дітей.

Кампанія значною мірою активізувала роботу громадських та міжнародних організацій у напрямку протидії насильству, і головне – їхню співпрацю та спільну діяльність. Фактично створена коаліція проти насильства, яка має свою електронну розсилку, що значною мірою підвищує інформованість про проблему, а також участь різних організацій у заходах та обговоренні питань. Цей факт можна вважати виявом руху на шляху прозорості та відкритості, у тому числі, і державних структур, оскільки представники Департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства в справах сім’ї, молоді та спорту також підключені до неї.

Наступним кроком має стати створення сайту «Стоп насильству!».

Ознакою 2008 року стало приєднання до діяльності в напрямку протидії насильству бізнес-структур. Так, компанія «Ейвон» розпочала благодійну програму «Проти насильства в сім’ї», яка має на меті сприяння дотриманню прав людини; надання соціальної, юридичної та психологічної допомоги жінкам, які зазнали домашнього насильства; подолання насильства в сім’ї проти жінок; підвищення рівня інформування суспільства про проблеми насильства в сім’ї з метою попередження насильства та жорстокого поводження.

 

Надання допомоги потерпілим від домашнього насильства

Роботу по наданню допомоги потерпілим від домашнього насильства здійснюють як державні структури, перш за все центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (СССДМ), так і неурядові організації.

Основними формами роботи центрів СССДМ щодо запобігання насильству в сім’ї та жорстокому поводженню з дітьми є: соціально-правове та психологічне консультування, представлення інтересів дитини чи одного з членів сім’ї, направлення до державних установ та недержавних організацій, надання соціально-педагогічної та психологічної допомоги у вирішенні проблеми.

Протягом 2008 року періодичну допомогу (за картками отримувачів послуг) було надано 4971 особі (з яких 1805 дітей), які зазнали насильства, або щодо яких існує реальна загроза його вчинення (у тому числі 9 особам, що звернулися з приводу торгівлі людьми), яким було надано 23331 соціальну послугу.

У результаті роботи за 2008 р.: 240 особам оформлено чи відновлено документи; 2095 – налагоджено (відновлено) соціальні зв’язки; 102 – влаштовано на навчання; 48 – влаштовано на роботу; 1289 – залучено до реабілітаційних програм; 821 – навчено соціально-побутовим навичкам; 521 – отримали допомогу в лікуванні (догляді); 825 – отримали доступ до більш освітніх можливостей або соціальної активності; 100 – отримали реєстрацію; 167 – навчено навичкам безпечного способу життя щодо інфікування ВІЛ[9].

Разом з тим, потерпілі від домашнього насильства стикаються зі значними складнощами в отриманні допомоги, які викликані як недосконалістю законодавства, так і малою кількістю центрів, де можна отримати допомогу.

У 2008 році не були вирішені проблеми із Центром роботи з жінками м. Києва, та притулком для потерпілих від домашнього насильства, якому не продовжувалася оренда. Привабливість розташування Центру за адресою вул. Мельникова, 20, фактично в центрі міста, у мальовничому сквері затьмарила очі державним чиновникам, які будь-яким шляхом воліють заволодіти власністю, незважаючи на серйозне соціальне значення Центру. Він був відключений від телекомунікаційних мереж, обмежений у фінансуванні.

Громадські організації зверталися з цього приводу до керівників держави, але рішення Шевченківської районної ради в м. Києві про передачу приміщення бізнес-структурі залишилося в силі. Подана ситуація може стати прикладом для наслідування і в інших містах, де за рахунок субвенцій державного бюджету були створені центри матері та дитини, центри соціально-психологічної реабілітації та інші установи, в яких можна було отримати допомогу потерпілим від домашнього насильства.

 

Національна «гаряча лінія» із запобігання насильству

У 2008 р. продовжувала роботу Національна гаряча лінія із запобігання насильства та захисту прав дитини на базі центру «Ла Страда – Україна». У 2008 р. на «гарячу лінію» надійшло 1 345 звернень. Значна частина дзвінків відноситься безпосередньо до категорії насильства в сім’ї (фізичне, психологічне, економічне, моральне), а також пов’язаних із цим проблем правового характеру: розлучення, розподіл майна, вирішення житлових питань, визначення місця проживання дітей, оформлення опіки над дітьми, звернення в правоохоронні органи. Спостерігається значне збільшення кількості дзвінків на «Гарячу Лінію» в порівнянні з попередніми роками, що свідчить про підвищення актуальності такої проблеми як насильство в сім’ї.

Слід зазначити, що вирішення ситуації включає не лише юридичне консультування. Фактично спілкування з абонентом переходить у надання й психологічної допомоги, а в деяких випадках заявникові необхідна й соціальна допомога (розміщення в притулку і тому подібне). Таким чином, деякі консультації мають тривалість від 40 хв. до 1 години.

Особливу стурбованість викликають звернення за фактами бездіяльності або неналежного виконання посадових обов’язків з боку державних і правоохоронних структур, у чию компетенцію входить вирішення цих питань.

Найбільш типовими зверненнями громадян на «гарячу лінію» 8-800-500-33-50 є:

«Я вже не знаю, як жити далі. Мій чоловік знущається над усією родиною. Раніше мене бив, а тепер уже й дітей. Міліція нічого не робить, на виклики навіть не виїздить. Що робити?»

«Із чоловіком розлучена, він живе в мене. Знущається морально й фізично. Не можу його виселити.»

«Чоловік б’є. У даний час почав бити й малолітню дитину. Хочу розлучитись, але він погрожує. Чоловік – працівник міліції, тому мої звернення міліція ігнорує. Відповідають, що немає складу злочину. Що робити?»

«У мене приватизована квартира (на мене й сина). З чоловіком розлучені, але живемо разом. Він п’є і б’є мене. Хочу його виселити. Як це зробити?»

«Чоловік б’є й мене, і дитину, погрожує, шантажує. До міліції звертатися боюсь, бо в нього скрізь знайомі…»

«Внук живе з бабусею. Мати не позбавлена батьківських прав, але отримує аліменти. Дитину б’є. Органи влади (опікунська рада, служба в справах дітей) не діють. Що робити?»

«Мій чоловік − колишній працівник МВС. Зараз у нас дуже напружені відносини. Він мене б’є, знущається, здійснюється моральне насильство. Райвідділ відмовив у порушенні кримінальної справи. Що робити? Куди звертатися?»

Як видно з наведених прикладів, майже кожен другий абонент скаржиться на неефективність звернень у міліцію за фактами домашнього насильства. Аналогічні скарги у 2008 році надійшли від заявників на адресу прокуратури, судів, СБУ, відділів соціального забезпечення (Миколаївська обл.), опікунські ради (Вінниця), пенсійного фонду, обласних відділів освіти (м. Житомир, Чернігівська обл.), служби у справах сім’ї і молоді (м. Харків) та ін.

У листопаді-грудні 2008 році Центром «Ла Страда-Україна» спільно з Департаментом громадської безпеки МВС була проведена акція «16 днів проти гендерного насильства». У рамках цієї акції співробітники департаменту проводили консультування на «гарячій лінії». Однією з цілей акції був обмін досвідом, у т.ч. реакція МВС України на скарги за фактами бездіяльності. Проте роботу в цьому напрямку поки не можна назвати ефективною.

Окрім консультацій юриста на «Гарячій лінії» в «Ла Страда-Україна» надходять письмові звернення. Аналіз цих звернень свідчить про збільшення кількості ситуацій, пов’язаних із порушенням прав дітей, у т.ч. випадків сексуального насильства над дітьми. Значна кількість заявників скаржиться на бездіяльність правоохоронних органів (прокуратура, міліція), затягування розгляду справ у судах.

 

Рекомендації

1)  Необхідне вдосконалення законодавства, а саме:

-  зміна назви закону та переформулювання його мети. Закон «Про попередження насильства в сім’ї» у назві містить термін «попередження», який тлумачиться в законі як «система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї». У соціальній роботі термін «попередження» також розуміється як профілактика, превенція. Але, виходячи з визначення, даного в законі, під попередженням розуміють і профілактику, і припинення насильства в сім’ї, і притягнення до відповідальності правопорушників, а також допомогу потерпілим. Отже, і Закон ставить на меті здійснення всіх цих заходів. Однак, весь цей комплекс заходів більше підпадає під визначення „протидія», яка, у свою чергу, означає спрямування дій проти кого-, чого-небудь, діяльність проти когось, чогось[10]. Тому, з метою уникнення різного розуміння термінів, необхідно привести визначення Закону у відповідність із його філологічним змістом.

-  на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї», що набрав чинності з 1 січня 2009 р., необхідне розроблення нових підзаконних нормативно-правових актів, які передбачать механізм імплементації нових положень закону, таких як проведення корекційних програм з особами, які вчинили насильство в сім’ї, вдосконалення механізму перенаправлення та ін.

2)  Необхідне проведення просвітницької роботи щодо проблеми насильства в сім’ї, нововведень до законодавства, шляхів вирішення проблеми, можливості звернення по допомогу:

-  серед населення

-  серед спеціалістів

3)  Необхідність проведення спеціального навчання із фахівцями, а саме:

-  працівниками органів внутрішніх справ

-  соціальними працівниками

-  суддями

4)  МВС слід звернути увагу на велику кількість необґрунтованих відмов у реагуванні на домашнє насильство з боку працівників міліції та розробити комплекс навчальних і контрольних заходів для подолання цього явища.



[1] www.kmu.gov.ua

[2] www.kmu.gov.ua

[3] www.lastrada.org.ua

[4] zakon.rada.gov.ua

[5] Відповідно до підпункту 4 пункту 11 Загального Положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 року № 1126.

[6] Інформація надана Департаментом сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту

[7] Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» супроводжував законопроект біля двох років і був серед його розробників.

[8] Програма рівних можливостей ПРООН, Міжнародний жіночий правозахисний центр „Ла Страда – Україна”, Міжнародна громадська організація „Школа Рівних Можливостей”, Міжнародний гуманітарний центр „Розрада”, Інформаційно-консультативний жіночий центр.

[9] Інформація надана Департаментом сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту

[10] Новий тлумачний словник української мови. У 3-х т. / Укл.: Я.В. Яременко, О.М. Сліпушко. 2-ге вид. — К.: Аконіт, 2001. — Т. 3. — C. 127.