Як мирна хода заважала божевільним пожежним машинам

Патріотичний порив

Суботнього вечора 13 жовтня молоді патріотичні херсонці вирішили провести мирну ходу на честь Дня українського війська.
Не піти до найближчої пивниці, не упитися коктейлем з пива, горілки та димедролу (до речі, улюблений напій студентів місцевих вузів), не провести вечір у нічному клубі (як «нормальні пацани»), а відзначити національне свято урочистою ходою з факелами. І маршрут вибрали символічний – від пам’ятника Тарасу Шевченку до площі Свободи. Як водиться, повідомили міськвиконком про своє бажання... Отут і почалася історія з анекдотами.

Правовий лікбез

Конституція України гарантує кожному громадянину право на мирні мітинги та демонстрації. Громадянам потрібно лише повідомити завчасно міську владу про своє бажання пройтися із прапорами або транспарантами міськими вулицями. Як роз’яснив у свій час Конституційний суд України: «завчасно» – це для того, щоб міська влада встигла підготуватися для «безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей». І ніхто не повинен обмежувати право проведення мирних демонстрацій, хіба що тільки суд у виняткових випадках – виключно з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Але й тоді суд мусить добре аргументувати своє рішення.

Анекдоти від міськвиконкому

Наміри молодих херсонців пройтися з факелами по тротуарах Перекопської та Ушакова так налякали міську владу, що та звернулася до суду із проханням заборонити хлопцям гарантовану Конституцією мирну демонстрацію. Чим аргументували своє прохання «отці міста»? – Цитуємо: «спричиненням майнових та інших збитків державним та громадським інтересам» (?!). Це при тому, що ні Конституція, ні Кодекс про адміністративне судочинство жодним словом не згадують ні державні чи громадські інтереси, ні майнові та інші збитки. А говорять лише про права та свободи людей, національну та громадську безпеку.

Далі – ще дивніше

На думку чиновників, мирна хода увечері вихідного дня тротуарами міста «неминуче призведе до суттєвого порушення роботи міського транспорту та значної кількості підприємств, установ, організацій». Невже міський транспорт у Херсоні вечорами по тротуарах їздить?! І які це організації в Херсоні (у значній кількості) працюють у суботу дотемна?! А ще чиновники написали, що мирна хода тротуарами буде (цитата): «перешкоджати проїзду машин спеціального призначення, таких, як пожежні автомобілі, автомобілі швидкої медичної допомоги, аварійних служб енерго-, тепло-, водо- та газопостачання». Цікаво, відколи це у нас пожежні їздять тротуарами? І чи знають взагалі у міськвиконкомі правила дорожнього руху?

Є у цьому адміністративному позові і відверта брехня про те, що у заявці «не містилася інформація про організатора пікетування». Адже ніякого ж пікетування ніхто й не планував! Тільки – мирну ходу на честь Українського війська! І в заявці були вказані імена, прізвища, контактні телефони організаторів акції.

Театр абсурду в суді

Під час розгляду справи хлопці вказали судді Суворовського районного суду Григорію Смирнову на всі чиновницькі нісенітниці. Тим не менше, суддя заборонив смолоскипову ходу! Він спирався на недолуге рішення Херсонського міськвиконкому, прийняте ще у березні 2006 р., яким чиновники – всупереч Конституції! – суттєво обмежили права херсонців і на мітинги, й на демонстрації, й на мирні походи. Тобто, і суддя також проігнорував Конституцію України. Цікаво, що в його рішенні не було посилань на жодну можливу небезпеку реальних заворушень чи порушення прав громадян (хоча закон тільки це визнає підставою для подібного рішення). Суддя у своєму рішенні лише повторив анекдоти чиновників про пожежні машини та «швидкі допомоги», що суботніми вечорами їздять тротуарами нашого міста. А ще написав, що подібні мирні демонстрації «неминуче призведуть до дезорганізації роботи органів влади та місцевого самоврядування» (?!!). Але справжній шедевр абсурду – його твердження про те, що мирне зібрання «у сквері» (тобто, біля пам’ятника Тарасу Шевченку) «може реально загрожувати громадському порядку, порушувати права й свободи населення м.Херсона, інших людей, створювати умови для заворушень чи злочинів», а зібрання на площі біля обласного Палацу молоді, на думку судді, навпаки, є законним та ні до яких злочинів чи порушень не приведе. Таке міг написати мешканець Марсу, бо всі херсонці розуміють, що в обох випадках ідеться про одне й те ж саме місце – біля пам’ятника Тарасу Шевченку...

До чого штовхає влада?

Спостерігаючи такий відвертий цинізм міської влади, зневагу до громадян міста, мимоволі задумаєшся: з якого Марсу чи Місяця прибули ці люди? Чому в них немає ні патріотизму, ні поваги до прав співгромадян, ні поваги до Конституції країни, у якій живуть? Задля чиїх інтересів міська влада разом із суддею влаштували цей театр абсурду напередодні одного з найбільших українських свят Покрови Пресвятої Богородиці? Який урок із цього має винести одурена й принижена молодь – пийте, краще, дітки, пиво з горілкою та димедролом?...

(надруковано в газеті «Вгору» 19 жовтня 2007 р.)