увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 25.07.2014 20:16
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Права людини в Україні - 2004. XIX. БОРОТЬБА З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

На сьогодні проблема боротьби з торгівлею людьми (особливо жінками) стала надзвичайно актуальною для нашої держави. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи[1], вже має досить тривалий сумний досвід втрати значної кількості жінок і дівчат, вивезених з її території за кордон, де вони стають жертвами різноманітних методів та форм експлуатації, найпоширенішою з яких є примушення до заняття проституцією. Найчастіше країнами призначення для жінок з України є Туреччина, Греція, Кіпр, Італія, Югославія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Чехія, Хорватія, Німеччина, Об’єднані Арабські Емірати, Китай і Нідерланди[2].

Україна намагається якомога активніше залучатися у процес міжнародного співробітництва у сфері боротьби з торгівлею людьми, а також до загальної боротьби з міжнародною організованою злочинністю. Слід відзначити, що Україна (як на міжнародному, так і на національному рівні) застосовує багатовекторний підхід до проблеми боротьби з торгівлею жінками. Як правило, це проявляється у поєднанні стратегій боротьби з торгівлею жінками як такою, боротьби з нелегальною міграцією та боротьби із міжнародною організованою злочинністю.

Сьогодні одним із негативних проявів світових інтеграційних процесів стала інтернаціоналізація організованої злочинності. Організована злочинність набуває глобального характеру. Діяльність міжнародних організованих злочинних угруповань, у тому числі й тих, що сформувалися в Україні, поширюється на всі регіони світу і досягла рівня, недоступного їм раніше. Створення стійких каналів нелегальної міграції та торгівлі людьми є однією з найприбутковіших сфер та напрямків транснаціональної організованої злочинної діяльності в Україні. Україна є учасницею більш ніж 150 угод і міждержавних договорів щодо боротьби з організованою злочинністю.

Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Легально щорічно працевлаштовується за кордоном 50-60 тисяч осіб. За даними офіційної української статистики, у 2003 році за кордоном працевлаштувалися 40 тисяч громадян України[3]. Але нині майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними, і стає причиною потрапляння в тенета торгівців людьми[4]. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

Загалом загострення проблеми торгівлі людьми в Україні зумовлене низкою соціально-економічних, правових та організаційних чинників, а саме:

· Низькі заробітки більшої частини населення, загальне зниження життєвого рівня та матеріальна незабезпеченість;

· Нестача робочих місць, безробіття, особливо серед молоді (в першу чергу жінок);

· Активізація діяльності міжнародних злочинних угрупувань;

· Корумпованість представників різних гілок влади (здебільшого правоохоронних органів та органів прикордонного контролю) тощо.

Розглядаючи успіхи України щодо імплементації міжнародно-правових норм у сфері боротьби з торгівлею людьми у 2004 році, можна виокремити два рівня виконання Україною своїх зобов’язань у досліджуваній сфері, а саме: міжнародний та внутрішньодержавний (національний).

1. Міжнародно-правове співробітництво України у боротьбі
з торгівлею людьми

На міжнародному рівні Україна приймала активну участь у багатосторонній та двосторонній співпраці у досліджуваній сфері.

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з торгівлею людьми проводилося на наступних трьох основних рівнях:

1) у рамках участі України в діяльності різноманітних міжнародних організацій;

2) у рамках виконання зобов’язань за універсальними багатосторонніми договорами у сфері захисту прав людини, окремі положення яких стосуються боротьби з торгівлею людьми (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року, а також Конвенція про права дитини 1989 року);

3) у рамках двосторонніх та багатосторонніх локальних та регіональних міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу з міжнародною злочинністю.

Слід підкреслити, що багатостороннє співробітництво у рамках участі в діяльності різноманітних міжнародних організацій та у рамках виконання державами їх зобов’язань за універсальними багатосторонніми договорами у сфері захисту прав людини охоплює не лише безпосередню координацію спільних дій, спрямованих на забезпечення досягнення цілей договорів, а також включає постійний обмін інформацією щодо ефективних методів та стратегій захисту прав людини (і боротьби з торгівлею людьми тощо), які застосовуються державами. Один із способів поширення такої інформації – подання державою спеціально створеним у рамках системи ООН та у рамках міжнародних договорів органам моніторингу її звітів та доповідей про діяльність щодо імплементації положень окремих міжнародно-правових актів.

Своєчасне подання Україною різноманітних загальних періодичних та спеціальних тематичних доповідей (зокрема, присвячених безпосередньо звіту щодо заходів у сфері боротьби з торгівлею людьми) допоміжним органам системи ООН (Комісія з прав людини, Комісія з питань становища жінок, Комісія з питань запобігання злочинам та питань кримінального правосуддя, спеціальні доповідачі та робочі групи тощо) та конвенційним органам контролю (Комітет з прав людини, Комітет з питань ліквідації дискримінації щодо жінок та Комітет з прав дитини) сприятиме піднесенню міжнародного авторитету нашої держави.

Досвід останніх років свідчить, що Україна відзначалася пунктуальністю щодо подання доповідей органам моніторингу, створеним у рамках універсальних міжнародних договорів у сфері захисту прав людини (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. (остання доповідь України була подана у 1999 році[5]), Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. (останню доповідь Україна подала у 2002 році[6]), Конвенція про права дитини 1989 р. (остання доповідь України розглядалася у 2002 році[7])), проте недостатньо уваги приділяла інформаційній співпраці з органами системи ООН. Аналіз результатів, досягнутих Україною у досліджуваній сфері у 2004 р., повинен створити передумови для активізації співробітництва нашої держави із останньою згаданою категорією міжнародних органів моніторингу.

Основним досягненням України у 2004 р. можна визначити укладення окремих пов’язаних із боротьбою з торгівлею людьми двосторонніх угод та Програм спільних дій, а також проведення активної роботи щодо розробки проектів міждержавних договорів про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах. Зокрема:

1) Протокол між Адміністрацією Державної прикордонної служби України і Головним Комендантом Прикордонної варти Республіки Польща про напрями взаємодії оперативних органів Державної прикордонної служби України і Прикордонної варти Республіки Польща (дата підписання та набуття чинності: 22 вересня 2004 року). Стаття 2 Протоколу («Організація взаємодії») передбачає, що «Компетентні органи здійснюють співробітництво у сфері запобігання та боротьби зі злочинністю на кордоні, у тому числі з її можливими організованими формами, що мають міжнародний характер, зокрема: … б) торгівля людьми та незаконна міграція»;

2) Програма спільних дій на 2004 – 2006 рр. між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Нідерландів (дата підписання та набуття чинності: 19 квітня 2004 року). Розділ IV Програми («Юстиція і правопорядок») у пункті 1 передбачає, що «Сторони продовжать взаємодію в галузі юстиції шляхом виконання багатосторонніх міжнародних договорів Ради Європи про правову допомогу у сфері кримінального судочинства». Пункт 5 Розділу IV передбачає, що в рамках співробітництва з ОБСЄ (через Офіс з виконання проектів ОБСЄ у Києві) та відповідних програм Європейського Союзу «Сторони сприятимуть міжнародному співробітництву в сфері боротьби з транскордонною організованою злочинністю, … організованою нелегальною міграцією, незаконною торгівлею людьми (включаючи примус третіми особами до зайняття проституцією або сексуальну експлуатацію неповнолітніх) … а також незаконні фінансові операції та відмивання коштів»;

3) Спільний план дій між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки з розширеного співробітництва (вчинено в Києві 2 квітня 2004 р.). Стаття 2 Спільного плану дій («Спільна боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, новими викликами та загрозами») передбачає, що «Сторони і надалі зміцнюватимуть своє співробітництво відповідно до своїх зобов’язань … для попередження, припинення, виявлення, розкриття та розслідування … організованої злочинності, незаконної міграції, торгівлі людьми, … відмивання грошей, … та інших злочинів"[8].

Крім цього, протягом 2004 року Міністерством юстиції України здійснювалася активна робота з підготовки, укладання та виконання міждержавних договорів про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах. Протягом 2004 року було опрацьовано 25 проектів міжнародних договорів.

Зокрема, було завершено роботу над договорами з Лівією про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах; з Таїландом про правову допомогу у кримінальних справах; з Російською Федерацією, Білорусією, Туркменистаном і Бразилією про передачу засуджених осіб; з Єгиптом та Індією про правові відносини і правову допомогу в цивільних справах.

Загалом на сьогодні договірно-правова база України про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах складає 78 міжнародних договорів, з яких набули чинності – 63[9].

Особливо слід відзначити, що протягом 2004 року Україна проводила активні переговори з Туреччиною щодо доробки проекту окремого Міжурядового протоколу про співробітництво у сфері боротьби з торгівлею людьми. 23 березня 2004 року відбувся п’ятий раунд українсько-туре­цьких консультацій, у ході яких сторони:

1) домовилися про необхідність продовження спільного обговорення питань спрощення візо­вих процедур, удосконалення взаємних поїздок громадян обох країн, а також питання захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб;

2) підтвердили необхідність укладення Угоди про співробітництво між Міністерством праці і соціальної політики України і Міністерством праці і соціальної безпеки Турецької Республіки у сфері праці, зайнятості і соціального захисту;

3) досягли домовленості щодо проведення регулярних нарад на рівні експертів міністерств внутрішніх справ і служб прикордонного контролю двох країн[10].

Проте варто підкреслити, що укладення лише двосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми, з огляду на транснаціональний характер досліджуваного злочину, не є достатньо ефективним. Слід розвивати міжнародні ініціативи щодо укладення регіональних міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми (особливо жінками і дітьми). Сторонами такого договору у Центрально-Східній Європі повинні стати держави (країни походження, транзиту та призначення жертв торгівлі людьми), які вражені негативними наслідками торгівлі людьми найбільше (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія). Корисним у цьому відношенні може стати вивчення вітчизняними фахівцями досвіду країн Південної Азії, які у рамках Асоціації регіонального співробітництва країн Південної Азії (SAARC[11]) на початку 2002 р. підписали регіональну Конвенцію щодо запобігання торгівлі жінками і дітьми з метою проституції, а також щодо боротьби з нею[12].

Одним із напрямків розвитку регіонального співробітництва держав Центрально-Східної Європи у сфері запобігання торгівлі людьми є забезпечення та розвиток співпраці прикордонних регіонів України та прикордонних регіонів держав, що межують з нею, у питаннях розвитку трудової міграції, а також взаємного врегулювання трудової діяльності громадян, які працюють за межами своїх держав. Регулювання трудової міграції та забезпечення належного захисту прав працівників-мігрантів сприятимуть усуненню причин загострення проблеми торгівлі людьми, оскільки впорядкованість та доступність процедури легальної трудової міграції та відповідне гарантування трудових прав громадян зменшуватимуть вірогідність використання шляхів нелегальної міграції, а отже і ризик того, що нелегальні працівники-мігранти стануть жертвами торгівлі людьми. Вирішенню проблеми трудової міграції громадян України на європейському континенті може сприяти приєднання України до Європейської конвенції про правовий статус трудящих мігрантів 1977 року[13], а також використання досвіду застосування положень Міжнародної конвенції про захист прав усіх працівників-мігрантів та членів їх сімей 1990 року[14].

2. Боротьба з торгівлею людьми на національному рівні

З метою запобігання сексуальної та трудової експлуатації наших громадян за кордоном, а також для посилення їхнього соціального захисту, постановою уряду у червні 2002 р. було затверджено Комплексну програму протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки (далі – Комплексна програма 2002-2005). Пріоритетними напрямками діяльності у цій програмі було визначено: 1) запобігання торгівлі людьми; 2) переслідування торговців людьми; а також 3) захист потерпілих та їх реінтеграція[15]. Отже, на національному рівні імплементація Україною міжнародно-правових норм у сфері боротьби з торгівлею людьми здійснюється саме у рамках виконання цент­ральними органами виконавчої влади положень згаданої Комплексної програми 2002-2005.

З метою забезпечення ефективної імплементації положень Комплексної програми 2002-2005, а також на виконання її пункту 1, 2002 року було ухвалено Положення про Міжвідомчу координаційну раду з питань протидії торгівлі людьми (Міжвідомча координаційна рада).

Основними завданнями Міжвідомчої координаційної ради з питань протидії торгівлі людьми є:

1) організація підготовки та внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавчих та інших нормативних актів, спрямованих на протидію торгівлі людьми;

2) вирішення питань, які потребують міжгалузевої координації, зокрема, щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми, розшуку зниклих за кордоном, їхнього повернення та реабілітації[16].

Як відомо, Україна приєдналася до Конвенції про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН відповідно до Резолюції 55/25 від 15 листопада 2000 р.[17]. У листопаді 2001 р. Україна також підписала Протокол про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї 2000 р.[18], який доповнює згадану Конвенцію ООН. З огляду на це, варто підкреслити, що саме 2004 року Україна (виконуючи положення пункту 21 Комплексної програми 2002-2005) ратифікувала Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю.

Верховна Рада України 4 лютого 2004 р. прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності і протоколів, що її доповнюють»[19].

Окремо слід зазначити, що Указом Президента України від 9 лютого 2004 р. №175/2004 було затверджено Заходи щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції, стаття 2 яких містить припис Міністерству внутрішніх справ України «продовжувати разом зі Службою безпеки України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Державним комітетом України у справах національностей та міграції проведення з відповідними службами іноземних держав спеціальних скоординованих заходів, спрямованих на знешкодження міжнарод­них організованих злочинних угруповань, насамперед тих, які діють у сфері… торгівлі людьми та нелегальної міграції"[20].

2.1. Запобігання торгівлі людьми

Основне навантаження щодо виконання положень пунктів 2-10, 15 та 18 Комплексної програми 2002-2005, спрямованих на запобігання торгівлі людьми шляхом вирішення проблеми працевлаштування та професійної зайнятості громадян України, припадає на Міністерство праці та соціальної політики України.

Мінпраці є одним із головних виконавців цієї програми, реалізує майже третину намічених заходів:

1) проводиться методична та методологічна робота з підвідомчими міністерству організаціями, регіонами щодо вивчення, порівняльного аналізу, узагальнення та поширення в Україні міжнародного досвіду з питань запобігання та боротьби з торгівлею людьми;

2) проводяться регіональні та міжгалузеві наради-семінари;

3) на базі міністерства реалізується проект МОП «Можливості зайнятості, професійної підготовки та міграційна політика як фактори запобігання й скорочення масштабів торгівлі жінками» (охоплює Албанію, Молдову та Україну[21]; проект фінансується Урядом Ірландської Республіки, розпочав діяти у жовтні 2003 року і триватиме до 2005 року); у березні 2004 року було проведено Національний семінар «Політика у галузі трудової міграції, законодавчо-нормативна база та її застосування з метою запобігання торгівлі жінками в Україні"[22];

4) надаються профорієнтаційні послуги;

5) організовано навчання безробітних професіям, що користуються попитом на ринку праці;

6) вживаються заходи щодо сприяння працевлаштуванню молоді, яка звертається до державної служби зайнятості, та щодо залучення безробітних жінок до підприємництва;

7) здійснюється постійний контроль за діяльністю туристичних фірм, шлюбних агентств, а також суб’єктів господарювання, які мають ліцензії на провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

8) надається інформаційно-консультативна та правова допомога громадянам України, які виїжджають за кордон на роботу[23].

Таким чином:

1) з метою зменшення обсягів безробіття серед жінок, молоді, у І півріччі 2004 року за сприяння держслужби зайнятості працевлаштовано 259 тисяч жінок з числа 500 тисяч осіб зареєстрованих як безробітні, 5,1 тисяч випускників шкіл (з 9,6 тисяч осіб), 4,8 тисячі випускників професійно-технічних закладів освіти (з 7,8 тисяч осіб) і 5,6 тисяч випускників вищих освітніх закладів (з 8,6 тисяч осіб); з числа молодих людей у віці до 28 років, зареєстрованих у І півріччі в державній службі зайнятості (290 тисячі осіб), працевлаштовані 162 тисячі осіб.;

2) протягом 2004 року службою зайнятості надавалася профорієнтаційна допомога можливим жертвам протиправних дій, консультації щодо прав безробітних, у тому числі прав на матеріальне забезпечення; надавалася допомога в підборі робочих місць і вакансій; забезпечувалося інформування щодо можливостей набуття за направленням служби зайнятості потрібних на ринку праці професій і спеціальностей; організовувалося проведення семінарів для безробітних; проводилася роз’яснювальна робота щодо попередження можливих ризиків потрапляння в тенета торгівлі живим товаром;

3) у навчальні програми були введені теми, що висвітлюють засоби, які використовують торговці людьми; роз’яснювалася небезпека, пов’язана з експлуатацією, насильством і зловживаннями щодо нелегальних мігрантів; державною службою зайнятості було розроблено та видано буклети «Якщо ви збираєтесь влаштовувати свою долю за кордоном, переконайтесь, що це безпечно!» та «Торгівля людьми – найжахливіша форма злочинності»;

4) також 2004 року продовжувалася робота щодо підготовки проектів двосторонніх угод про працевлаштування громадян України між Кабінетом Міністрів України та урядами Італії, Угорщини та Чехії (передбачені Державною програмою зайнятості населення на 2001-2004 роки);

5) 2004 року, відповідно до Постанови уряду від 14 листопада 2000 року N 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» (яким Міністерство праці та соціальної політики було визначено органом ліцензування з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном), був введений суворіший і жорсткіший контроль за видачею ліцензій, а також протягом року була проведена переатестація дозволів ліцензування; при Мінпраці діє Комісія з питань ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном та надання іноземцям дозволів на працевлаштування в Україні, що здійснює видачу та анулювання ліцензій в разі порушення ліцензіатами Ліцензійних умов, контролює їхню діяльність, – на 2004 рік в Україні зареєстровано 393 суб’єкти господарської діяльності, які мають відповідні ліцензії Мінпраці; з 1 січня по 1 вересня 2004 року було здійснено 234 перевірки цих суб’єктів, за їх наслідками було анульовано 60 та визнано недійсними 22 ліцензії (за 2003 рік – 55), видано 51 розпорядження суб’єктам господарювання щодо усунення порушень; при виявленні ознак порушень вимог законодавства, що виходили за межі компетенції органу ліцензування, матеріали направлялися відповідним центральним або місцевим правоохоронним органам;

6) Мінпраці тісно співпрацює з МЗС України, – 2003-2004 року МЗС постійно надавало консультації з питань законодавчого забезпечення працевлаштування громадян України в США, Вели­кобританії, Чехії, Лівії, Японії, Латвії, а також забезпечувало роз’яснення щодо діяльності окремих іноземних роботодавців та посередників, які мають намір працевлаштовувати громадян України;

7) плідно проводилася співпраця з прикордонною, митною службами, МВС України та іншими правоохоронними органами, а також з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Стра­да – Україна» щодо консультування людей у рамках «гарячої лінії»;

8) працівники Мінпраці постійно проводили моніторинг рекламних оголошень у засобах масової інформації, виявляли рекламу суб’єктів підприємництва, які працюють без ліцензій, з простроченими ліцензіями та попереджали керівників цих фірм щодо неправомірності роботи з працевлаштування за кордоном поза правовим полем України; на сайті Мінпраці постійно розміщувалися рішення міністерства щодо діяльності суб’єктів господарювання: видача, анулювання ліцензій з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

9) спільно з МОП у Закарпатській, Донецькій областях і АР Крим було проведене дослідження «Торгівля людьми з України з метою трудової і сексуальної експлуатації» – за його підсумками було розроблено низку рекомендацій щодо попередження торгівлі людьми і надання захисту жертвам торгівлі людьми[24].

Станом на 2004 рік Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді розроблена і реалізується міжвідомча програма соціального супроводу неблагополучних сімей, яка передбачає комплексні заходи, спрямовані на раннє виявлення таких сімей, з метою протидії насиллю в сім’ї та попередження торгівлі дітьми. У регіонах ведеться робота з неблагополучними сім’ями; 86 тисяч неблагополучних сімей взято на облік, здійснюється їхній супровід[25].

Відповідно до Комплексної програми необхідно підвищувати рівень інформованості населення про засоби і методи, які використовуються торговцями людьми, а також про потенційний ризик експлуатації, насильства та зловживань стосовно нелегальних мігрантів, систематично організовувати проведення інформаційно-просвітницьких заходів щодо запобігання торгівлі людьми, що робили органи влади спільно з громадськими організаціями. Наприклад:

– з 2 січня 2004 року в Україні розпочався проект «Створення в Україні мережі інноваційних соціальних служб для жінок – жертв торгівлі людьми»[26];

–1 2 лютого 2004 року відбулася аудіо-конференція з проблематики торгівлі жінками, яку організовував Глобальний Жіночий Фонд[27];

– 17-18 лютого в Києві проходив ініційований Міжнародною організацією з міграції семінар для релігійних лідерів, який є складовою частиною міжнародного проекту «Боротьба з торгівлею жінками: Україна»[28];

– у березні 2004 року в Києві відбувся семінар «Зразки найкращої практики громадських організацій України у попередженні торгівлі людьми та наданні реінтеграційної допомоги потерпілим»[29];

– протягом грудня 2003 – березня 2004 року ГО «Волинські перспективи» за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) реалізовувала проект «Будь обізнана – стань захищена»[30];

– з 1 вересня по 20 грудня 2004 року. члени лекторської групи Центру проводити заходи для учнів та студентів з метою підвищення рівня обізнаності з проблеми та навчання моделям безпечної поведінки, а також для фахівців сфери освіти з метою підвищення рівня кваліфікації з даної проблематики (діяльність проводиться у рамках проекту за підтримки посольства Фінляндії в Україні)[31];

Вагомий внесок у справу імплементації положень пункту 17 Комплексної програми 2002-2005 робить Державний комітет у справах сім’ї та молоді:

– Державний комітет у справах сім’ї та молоді спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда – Україна» та ОБСЄ 16 січня 2004 р. провів у Києві круглий стіл з питань діяльності Національної «гарячої лінії» по запобіганню торгівлі людьми[32];

– 15-16 квітня 2004 року в м. Києві Держкомсім’ямолодь, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» та ОБСЄ в межах проекту «Підтримка «гарячих ліній» регіональних жіночих неурядових організацій – партнерів «Ла Страда – Україна» провели семінар для консультантів та волонтерів «гарячих ліній»[33];

– 29 квітня 2004 року у Києві Держкомсім’ямолодь спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда – Україна» і ОБСЄ провів презентацію дослідження «Аналіз роботи «гарячих ліній» із запобігання торгівлі людьми»[34];

– 25 листопада та 9 грудня 2004 року в рамках Міжнародної акції «16 днів проти насильства» на Національній «гарячій лінії» щодо запобігання торгівлі людьми, яка працювала спільно з Міністерством у справах сім’ї, дітей та молоді, надавалися консультації з питань щодо протидії торгівлі людьми, правової допомоги потерпілим від цього злочину, допомоги налагодження співпраці з громадянами, які стали жертвами торгівців людьми, тощо[35].

18 листопада 2004 року виповнилося 7 років роботи «гарячої лінії» із запобігання торгівлі людьми та 2 роки роботи Національної «гарячої лінії»[36]. За період листопад 1997 – жовтень 2004 до Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» надійшло 22 590 телефонних звернень[37].

Важливим напрямком боротьби з торгівлею людьми є здійснення просвітницької роботи, яка полягає саме у підвищенні рівня обізнаності з усіма аспектами проблеми торгівлі людьми. Станом на 2004 рік вже розроблено навчально-методичні посібники для загальних і вищих навчальних закладів – «Запобігання торгівлі жінками» та «Соціальна робота з попередження торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим»[38]. Проте слід зауважити, що темпи безпосереднього запровадження навчальних спецкурсів з питань запобігання торгівлі людьми (виконання пункту 19 Комплексної програми 2002-2005), а також поширення Міністерством освіти і науки інформації щодо успіхів окремих освітніх закладів у цій сфері діяльності були недостатньо високими.

2.2. Переслідування торговців людьми

Основне навантаження щодо виконання положень пунктів 22-27 Комплексної програми 2002-2005, спрямованих на безпосереднє переслідування та покарання торговців людьми, припадає на МВС України, СБУ, а також на МЗС, Мін’юст, Держкомнацміграції та Адміністрацію Держ­прикордонслужби.

Виходячи з визначеної законодавством компетенції, в системі СБУ займатися питаннями боротьби з організованою злочинністю (і з торгівлею людьми тощо) уповноважені Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (ГУ БКОЗ) та спеціальні підрозділи БКОЗ регіональних органів.

Упродовж останніх років Служба безпеки України налагодила тісну взаємодію з іноземними спецслужбами і правоохоронними органами багатьох країн світу. Основна увага приділяється розробці і здійсненню спільних заходів боротьби з міжнародними злочинними угрупованнями, що спеціалізуються на найбільш небезпечних та брутальних видах кримінального промислу: на нелегальній міграції, торгівлі людьми, а також наркобізнесі. Для вдосконалення боротьби з торгівлею людьми Служба безпеки України уклала відповідні угоди із спецслужбами держав-членів СНД, а також з 9 правоохоронними органами держав азіатського та східноєвропейського регіонів[39].

У загальному, протягом 2004 року ГУ БКОЗ та спеціальні підрозділи БКОЗ регіональних органів, а також правоохоронці з МВС та прикордонних служб припинили протиправну діяльність злочинних угрупувань, причетних до торгівлі людьми, у наступних областях України: Волинська область[40], Донецька область[41], Дніпропетровська область[42], Житомирська область[43], Закарпатська область[44], Запорізька область[45], Київська область[46], Кіровоградська область[47], Луганська область[48], Львівська область[49], Одеська область[50], Полтавська область[51], Тернопільська область[52], Харківська область[53], Херсонська область[54], Хмельницька область[55], Чернівецька область[56]. Крім того, окремі випадки торгівлі людьми були зафіксовані в Криму (у Севастополі тощо[57]).

Як приклад плідної співпраці з іноземними партнерами можна навести результати проведеної у 2004 році спеціальної операції з ліквідації міжнародного злочинного угрупування, що поставляло жінок до Нігерії[58].

Проте, аналізуючи ситуацію у сфері протидії торгівлі людьми та кримінального переслідування окремих торговців людьми в Україні, можна простежити тенденцію до одностороннього підходу щодо ведення статистичної звітності стосовно справ пов’язаних із застосуванням статті 149 Кримінального кодексу України. Це пояснюється тим, що Україна здебільшого розглядається лише як країна походження жертв торгівлі людьми. Тим не менше, ескалація проблеми нелегальної міграції та збільшення потоків біженців в Україну дають підстави для виникнення підозр щодо розвитку мереж торгівлі людьми, у яких Україна виступає в якості країни транзиту або навіть країни призначення жертв досліджуваного злочину. Як правило, країнами походження у таких випадках виступають держави Південно-Східної Азії. На жаль, на даний час немає даних про справи щодо покарання злочину торгівлі людьми, у яких жертвами досліджуваного злочину були громадяни (жінки), ввезені на територію України з іноземних держав.

Ще одним надзвичайно важливим аспектом боротьби з міжнародними злочинними угрупуваннями, задіяними у торгівлі людьми, є протидія нелегальній міграції. Гостроту ситуації та необхідність вжиття невідкладних заходів у цій сфері обумовлює реальна загроза перетворення нашої держави на територію концентрації нелегальних мігрантів та їх транзиту до країн Європи та Азії. У рамках реалізації Державної програми боротьби з незаконною міграцією на 2001-2004 роки, у взаємодії зі співробітниками міліції та прикордонниками України в спільних операціях підрозділами СБУ впродовж 2004 року було викрито 74 канали нелегальної міграції[59].

Чинним законодавством України торгівлю людьми визначено як суспільно небезпечне діяння, що обумовлює кримінальну відповідальність (стаття 149 Кримінального кодексу України).

З часу введення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми і до початку 2004 р. в Україні порушені 604 кримінальні справи за фактами торгівлі людьми. У 1998 році були порушені лише 2 справи, у 1999 – 11, у 2000 – 42, у 2001 – 91, у 2002 – 169, у 2003 рік – 289 кримінальних справ. На жаль, спостерігається значна невідповідність між кількістю порушених проти торговців людьми кримінальних справ (604) і кількістю справ, що завершилися винесенням судового вироку (61)[60], – в судах виносилися рішення лише по кожній 10-ій кримінальній справі[61].

У 2003 році прокуратура передала в суд 41 кримінальну справу, порушену щодо торговців людьми. По 29 з них були винесені обвинувальні вироки, що свідчить про збільшення даних показників на 215% і 190% у порівнянні з 2002 роком. У цих 29 справах як підсудних було притягнуто 32 осіб, 11 з них були засуджені до позбавлення волі, двоє – до обмеження волі у виправних закладах, 19 особам покарання призначене умовно[62].

Проте ситуація змінилася станом на 2004 року. За даними звіту Державної Судової Адміністрації України ситуація щодо кримінальних справ за фактами торгівлі людьми була наступна:

Ø залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду – 38

Ø надійшло справ за звітний період – 83

Ø кількість осіб, щодо яких справи знаходяться в суді – 234

Ø закінчено провадження справ:

· з винесенням вироку – 62

· з поверненням на дорозслідування – 10

· з передачею за підсудністю – 2

Ø залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду – 47

Ø кількість осіб, щодо яких справи знаходяться в залишку – 93

Тим не менше, варто підкреслити, що кількість кримінальних справ за статтею 149 Кримінального кодексу України, по яких закінчено судове провадження (74 з 121), могла б бути вищою. Все ще існує ряд недоліків, які ускладнюють ведення кримінального судочинства у справах щодо покарання торговців людьми і, зокрема, отримання свідчень у згаданих справах:

· по-перше, досить часто самі правоохоронці не в повній мірі обізнані із особливостями поводження зі свідками та жертвами торгівлі людьми;

· по-друге, самі жертви досліджуваного злочину не завжди забезпечуються кваліфікованою консультаційною та правовою допомогою;

· по-третє, досить часто учасники кримінального судочинства на стадіях слідства, судового процесу та після-судовому етапі зазнають психологічного, морального, а інколи і фізичного тиску зі сторони родичів підсудних або ж інших членів злочинних угрупувань.

Поширення торгівлі людьми в регіоні та виняткове загострення досліджуваної проблеми для України[63] викликає необхідність формування ефективних заходів протидії, перш за все шляхом законодавчого забезпечення цієї діяльності. Тому законодавці та вчені велику увагу приділяють нормі, що встановлює кримінально-правову заборону цього явища – стаття 149 Кримінального Кодексу України[64], – за якою (хоча вона є недосконалою[65]) за п’ять місяців 2004 року порушено більше 105 кримінальних справ[66].

Протягом першої половини 2004 року до Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України надійшли два законопроекти[67]. Використане в законопроектах поняття торгівлі людьми є близьким до наведеного у Протоколі 2000 року про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми та покарання за неї, який доповнює Палермську Конвенцію (Конвенцію ООН по боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю). Водночас фахівці Національного університету внутрішніх справ України розробили проект комплексного закону з протидії торгівлі людьми, який винесено для обговорення членами Комітету Верховної Ради України та фахівцями[68].

Основними проблемами, які намагаються вирішити експерти стосовно визначення поняття «торгівлі людьми» є наступними:

1) визначення мети торгівлі людьми:

· саме отримання прибутку від «продажу, іншої сплатної передачі людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди» чи

· подальша експлуатація особи);

2) доречність чи недоречність передбачення умови переміщення особи через державний кордон України;

3) доречність чи недоречність конкретизації усіх видів експлуатації, яких можуть зазнавати жертви досліджуваного злочину (сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, втягнення в злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація праці) – чи можливо скласти вичерпний перелік – як щодо примусового шлюбу, жебрацтва?;

4) проблема, пов’язана з елементом «згоди» тощо.

20 травня 2004 року відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності за темою «Про перспективу розвитку законодавства України з питань правоохоронної діяльності та його практичне впровадження», – головною проблемою обговорення стало вдосконалення українського законодавства у сфері протидії торгівлі людьми[69]. Проведення спільних з науковцями засідань Комітету Верховної Ради України, розвиток наукових досліджень у напрямку вивчення проблем торгівлі людьми без сумніву сприятиме покращенню наукового обґрунтування діяльності у цій сфері, ефективності роботи правоохоронних органів у розкритті злочинів та покаранні злочинців, з урахуванням інтересів та прав потерпілих від торгівлі людьми.

2.3. Захист потерпілих та їхня реінтеграція

Завдяки зусиллям МЗС, за сприяння дипломатичних та консульських установ України за кордоном та у взаємодії з неурядовими організаціями протягом 2003 року на Батьківщину повернулися понад 317 жінок, що стали жертвами торгівлі людьми.

З метою вивчення нормативно-правової бази, а також наявних ресурсів та можливостей в Україні щодо надання допомоги потерпілим, для покращення механізму взаємодії державних, міжнародних та неурядових організацій і створення національної системи допомоги потерпілим від торгівлі людьми Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» спільно з Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, при підтримці Державного комітету у справах сім’ї, дітей та молоді, за ініціативою та при підтримці ОБСЄ протягом 2003 та початку 2004 років організував та провів дослідження «Система надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми в Україні»[70].

Слід підкреслити, що допомога потерпілим від торгівлі людьми особам повинна включати не лише сприяння їх поверненню, реабілітації та реінтеграції, але й надання допомоги в реалізації їх права на справедливий судовий розгляд справи. Реалізація цього права окрім безпосереднього кримінального переслідування торговців людьми передбачає також і право на отримання адекватної компенсації за завдані жертвам торгівлі людьми матеріальні збитки та моральну шкоду. На законодавчому рівні повинен бути визначений обсяг такого відшкодування. Проте національна стратегія протидії торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, на даний момент не передбачає приділення належної уваги врегулюванню проблеми забезпечення відшкодування та компенсації жертвам торгівлі людьми, – натомість, основна увага приділяється вирішенню проблеми реабілітації жертв досліджуваного злочину.

Між Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді та Міжнародною Організацією з Міграції у 2003 році було укладено Угоду про співпрацю, в рамках якої розпочато роботу зі створення п’яти міжрегіональних центрів реабілітації для жертв торгівлі, якими передбачається охопити майже всю територію України. Міністерство у 2004 році вже надало відповідну фінансову підтримку для розгортання цих центрів. Зараз на місцях вирішуються необхідні організаційні питання[71].

Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розроблено та постановою Кабінету Міністрів України затверджено Типове положення про центр реабілітації для осіб, зокрема жінок та дітей, які стали жертвами торгівлі людьми. На 2004 рік такі центри за підтримки МОМ працюють у Києві та Луцьку. Крім того, транзитний центр діє в м. Одесі для громадян інших країн. Готується до відкриття ще 4 таких центри[72]. Зокрема, створити притулок для людей, які стали жертвами торгівлі людьми, має намір Львівська обласна міжвідомча комісія з координації зусиль і обміну інформацією про запобігання торгівлі людьми[73].

Однак до сьогоднішнього дня на внутрішньодержавному рівні не розроблено чіткої процедури співпраці органів державної влади із різноманітними неурядовими громадськими організаціями (особливо у рамках реалізації певних проектів). Як правило, власна ініціатива неурядових організацій або ж висловлення жертвами торгівлі людьми прохання про допомогу визначають момент початку залучення НУО до вирішення проблем жертв досліджуваного злочину.

Протягом 2004 року за активного сприяння Державного комітету України у справах сім’ї та молоді навчальні семінари та «круглі столи» з питань запобігання торгівлі людьми були проведені у Луцьку[74], Новій Каховці[75], Севастополі і Сумах[76], в Івано-Франківську[77], Ужгороді[78], Черкасах[79], у Сімферополі[80] та Чернівцях[81], а також у Львові[82] та Одесі[83].

У рамках затвердженої Кабінетом Міністрів Комплексної програми 2002-2005, Міністерство праці і соціальної політики України і Міжнародна організація праці (МОП) почали в Чернівецькій області України проект співробітництва «Можливості професійного навчання, зайнятості як фактора запобігання і скорочення масштабів торгівлі жінками в Україні». Його координаторами на Буковині є Чернівецький обласний центр зайнятості, Чернівецька громадська організація «Жіночий центр» і управління у справах сім’ї, дітей і молоді Чернівецької облдержадміністрації. Наприкінці червня 2004 р. у Чернівцях був відкритий «Кризовий центр» для реабілітації потерпілих від різноманітних форм насильства[84].

Сьогодні в Україні з’явилася низка недержавних і міжнародних організацій, що надають допомогу жінкам, котрі постраждали від насильства й сексуального рабства. Однією з таких організацій є Міжнародний благодійний фонд «Карітас України»[85]. У лютому 2004 року «Карітас України» спільно з «Карітас Франції», французькою Організацією навчальної, соціальної підтримки й опіки, львівським фондом «Салюс» розпочав новий дворічний проект «Розвиток мережі консультативних центрів соціальної допомоги жінкам, які потерпіли від торгівлі людьми». Проект частково фінансувався Європейською Комісією. На сьогодні вже створено 4-и регіональних спеціалізованих консультативних центри на базі місцевих організацій «Карітас» у Західній Україні: у Хмельницькому, Івано-Франківську, Сокалі й Дрогобичі. Тут жінки можуть одержати психологічну підтримку, допомогу в працевлаштуванні, пройти соціальну та медичну реабілітацію[86]. Щоб привернути увагу громадськості та представників державних структур до проблем работоргівлі, «Карітас України» організовує всілякі інформаційні заходи: лекції, тренінги, поширення листівок і буклетів. Співробітники центрів «Карітас» уже провели понад 30 лекцій і тренінгів у школах, коледжах, інститутах міст, де реалізується проект.

Крім цього, у вересні 2004 року Місія агентства США з міжнародного розвитку в Україні, Білорусі і Молдові почала проект «Боротьба з торгівлею людьми». Проект вартістю близько 2 млн. доларів здійснювався місією Міжнародної організації з міграції в Україні[87].

3. Висновки та рекомендації

Підводячи підсумки, можна стверджувати, що в цілому протягом 2004 року Україна спромоглася продовжити свій поступальний рух у напрямку вдосконалення стратегій боротьби з торгівлею людьми як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях. На міжнародному рівні співробітництво у досліджуваній сфері ефективно проводиться не лише на міжурядовому рівні, але і на рівні залучення неурядових організацій. На національному рівні у більшості із напрямків реалізації положень Комплексної програми 2002-2005 спостерігається поступове зростання ефективності імплементаційних заходів. Проте слід відзначити, що загальна національна стратегія боротьби з досліджуваним злочином ще далека від досконалості і характеризується низкою недоліків.

Рекомендації:

На міжнародному рівні:

1) У першу чергу, Україна повинна виступити з ініціативою укладення регіональних (з державами Центрально-Східної Європи) дво- та багатосторонніх договорів, безпосередньо спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми. Відповідні договори рекомендується укласти з Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною (оскільки переважно саме через їх територію здійснюється транзит жертв торгівлі людьми);

2) Україна повинна активізувати свою майбутню діяльність з виконання зобов’язань щодо подання періодичних доповідей та звітів допоміжним органам системи ООН, таким як: Комісія з прав людини; Комісія з питань становища жінок; Комісія з питань запобігання злочинам та питань кримінального правосуддя; Робоча група з сучасних форм рабства; Спеціальний доповідач з питань насильства над жінками, його причини та наслідків; Спеціальний доповідач з питань боротьби з продажем дітей, дитячою проституцією та дитячою порнографією; Спеціальний доповідач з питань прав мігрантів, а також Спеціальний доповідач з питання торгівлі людьми (вперше призначений Комісією з прав людини наприкінці 2004 р.[88]); окрему увагу слід звернути на важливість забезпечення своєчасного подання Україною у 2005 році періодичного звіту щодо виконання зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (остання доповідь України була подана у 1999 році);

3) Слід активізувати співробітництво прикордонних регіонів України та прикордонних регіонів держав, що межують з Україною, у питаннях розвитку прикордонних міграцій, а також взаємного врегулювання трудової діяльності громадян, які працюють за межами своїх держав;

4) Необхідно взяти курс на укладення двосторонніх міжурядових угод з питань працевлаштування та соціального захисту громадян, які працюють за межами держави. Оскільки значна кількість українських громадян працює в європейських країнах, нагальною потребою є приєднання України до Європейської конвенції про правовий статус трудящих мігрантів 1977 року. Мінпраці підготувало відповідний проект закону України. Ратифікація цієї конвенції Верховною Радою сприятиме посиленню правового та соціального захисту громадян України, які працюють в країнах Ради Європи відповідно до їх законодавства.

На національному рівні:

1) необхідно продовжувати роботу з удосконалення національного законодавства, спрямованого на боротьбу з торгівлею людьми (зокрема положень статті 149 Кримінального Кодексу України):

· поняття «торгівлі людьми» слід наблизити до визначення, поданого Протоколом 2000 р. про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми та покарання за неї;

· слід усунути недоліки формулювання щодо вимоги перетину державного кордону України;

· пропонується передбачити відповідальність за вербування осіб з метою їх подальшої експлуатації (оскільки застосування положень про співучасть у скоєнні злочину припускатиме можливість призначення менш суворого покарання);

· у якості орієнтирів для визначення поняття «торгівлі людьми», з огляду на тенденцію щодо визнання торгівлі людьми у якості сучасної форми рабства, пропонується також частково використати підхід, застосований у статті 387 Кримінального кодексу Словенії «кожен, хто у порушення міжнародного права бере іншу людини у рабство чи схожі умови, або тримає людину в таких умовах, або продає, купує чи доставляє людину третій особі, або виступає у якості посередника в такій угоді, або примушує людину продати свою свободу, або свободу людини, якою він опікується, повинен бути покараний»[89];

2) можна зауважити, що у деяких сферах помітна нерівномірність щодо рівня залучення окремих державних органів виконавчої влади в імплементаційну діяльність щодо реалізації положень Комплексної програми 2002-2005 (основне навантаження припадає на Міністерство праці і соціальної політики України, а також на Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді); пропонується підвищити рівень залучення Міністерства освіти і науки (імплементація положень пунктів 15 та 19 Комплексної програми 2002-2005) та Міністерства охорони здоров’я (імплементація положень пункту 29 Комплексної програми 2002-2005) у програми діяльності, спрямовані на запобігання торгівлі людьми та захист жертв цього злочину;

3) у контексті запобігання торгівлі людьми слід удосконалити статистичну звітність про злочини, передбачені статті 149 ККУ (ведення такої звітності було передбачено ще пунктом 5 Програми запобігання торгівлі жінками та дітьми 1999 року): пропонується також включати дані про справи (якщо такі є) щодо жертв торгівлі людьми (жінками), ввезених на територію України з інших держав;

4) недостатньо ефективними на даний час вбачаються заходи з виконання положень пунктів 25 та 27 Комплексної програми 2002-2005 щодо захисту учасників кримінального судочинства (жертв та свідків злочину) – це ускладнює отримання необхідних свічень у справах проти торговців людьми. Зокрема пропонується:

· запровадити спеціальні програми тренувань представників правоохоронних органів з питань особливих потреб свідків у справах щодо торгівлі людьми;

· забезпечити розробку та належне фінансування спеціальної програми захисту свідків у справах щодо торгівлі людьми на стадіях слідства, судового процесу та після-судовому етапі (оскільки на даний час проблемами утримання та захисту жертв торгівлі людьми займаються переважно неурядові громадські організації);

· з метою захисту учасників судочинства забезпечити належний рівень надання правових консультацій та загального інформування жертв досліджуваного злочину щодо можливості подання досудових свічень, використання відео-матеріалів свідчень та проведення закритих слухань у справах щодо торгівлі людьми;

· забезпечити належне (у рамках існуючої практики) інформування учасників судочинства (жертв та свідків) про хід розслідування та розгляду справ щодо торгівлі людьми тощо;

5) у рамках виконання положень пункту 33 Комплексної програми 2002-2005 пропонується активізувати співпрацю правоохоронних органів із неурядовими громадськими організаціями та вивести на формальний рівень їх відносини з питань реалізації проектів щодо захисту прав жертв торгівлі людьми, їх повернення та реабілітації;

6) слід також окремо зазначити, що Комплексна програма 2002-2005 не приділяє належної уваги врегулюванню проблеми відшкодування та компенсації жертвам торгівлі людьми. Зокрема слід:

· забезпечити надання жертвам торгівлі людьми безкоштовних правових консультацій та допомоги стосовно реалізації ними права на компенсацію та подання цивільного позову проти тор­говців людьми щодо відшкодування моральної шкоди;

· розробити відповідні чіткі правила процедури та визначити мінімальний обсяг «моральної компенсації»;

· створити окремий Державний фонд з питань компенсації жертвам торгівлі людьми і передбачити можливість використання ним коштів, отриманих шляхом конфіскації у торговців людьми надходжень від досліджуваного злочину.




[1] Address of Maud de Boer-Buquicchio, Deputy Secretary General of the Council of Europe, 1st meeting of the Ad hoc Committee on action against trafficking in human beings (CAHTEH) 15 September 2003 (див. www.coe.int).

[2] Євген Сергієнко, Міжнародний кримінал наступає. Зупинить його консолідація сил // Президентський контроль №3, 2004 р. (див. sbu.gov.ua).

[3] Повідомлення від 18 березня 2004 року: Мінпраці України і Міжнародна організація праці підписали Програму запобігання торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[4] Запобігти трудовій експлуатації // Урядовий кур’єр», 21 жовтня 2004 року (див. minpraci.gov.ua).

[5] Див. UN Doc. CCPR/C/UKR/99/5.

[6] Див. UN Doc. CEDAW/C/UKR/4-5/Corr.1.

[7] Див. UN Doc. CRC/C/70/Add.11, а також UN Doc. CRC/C/Q/UKR/2.

[8] Див. www.rada.kiev.ua.

[9] Див. www.minjust.gov.ua.

[10] Повідомлення від 26 березня 2004 року: Україна і Туреччина продовжать роботу над проектом Міжурядового протоколу про співробітництво у сфері боротьби з торгівлею людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[11] South Asian Association of Regional Co-operation (SAARC).

[12] Див. UN Doc. A/53/409; а також SAARC/Summit.10/CM.20/3 та SAARC Convention on Preventing and Combating Trafficking in Women and Children for Prostitution(див.http://action.web.ca/home/catw/readingroom.shtml?x=16853&AA_EX_Session=99dd23b 122156258dce67a6848c73144).

[13] Див. http://rada.kiev.ua.

[14] Див. UN Doc. A/RES/45/158.

[15] Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 р. № 766) (див. www.rada.kiev.ua).

[16] Повідомлення від 5 жовтня 2004 року: В Києві відбулось засідання щодо проблематики торгівлі людьми
(див.http://www.mportal.org.ua/modules.php?name=News&file=print&sid=93).

[17] Євген Сергієнко, Міжнародний кримінал наступає. Зупинить його консолідація сил // Президентський контроль №3, 2004 р. (див. sbu.gov.ua).

[18] Protocol to Prevent, Suppress and Punish Trafficking in Persons, Especially Women and Children, Supplementing the United Nations Convention Against Transnational Organized Crime, UN GA Res 55/25, Annex II, 55 UN GAOR Supp. (No. 49) at 60, UN Doc. A/45/49 (Vol. 1) (2001); див. www.undcp.org. Також див. 11-03-2004, Президент України підписав закон про ратифікацію Конвенції ООН проти транснаціональної оргзлочинності (див. www.lastrada.org.ua).

[19] Закон України Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 19, ст.263; також див. www.rada.kiev.ua.

[20] Див. www.rada.kiev.ua.

[21] Повідомлення від 18 березня 2004 року: Мінпраці України і Міжнародна організація праці підписали Програму запобігання торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[22] Повідомлення від 5 квітня 2004 року: Загальні новини: Трудова міграція – плюси імінуси(див.http://fpu.org.ua/index.php?id=75&backPID=54&begin_at=14&tt_news=82).

[23] Запобігти трудовій експлуатації // «Урядовий кур’єр», 21 жовтня 2004 року(див.http://minpraci.gov.ua/press.asp?type=4&id=919).

[24] Запобігти трудовій експлуатації // Урядовий кур’єр», 21 жовтня 2004 року (див. minpraci.gov.ua).

[25] Повідомлення від 5 жовтня 2004 року: В Києві відбулось засідання щодо проблематики торгівлі людьми
(див.http://www.mportal.org.ua/modules.php?name=News&file=print&sid=93).

[26] 9 лютого 2004 р. разом з українськими партнерами – представниками Карітас Україна та Благодійного Фонду Салюс делегація відвідала представництво Європейського Союзу в Україні та організації, що працюють з жертвами торгівлі жінками: Міжнародна організація міграції, Вінрок Інтернешенал та Ла Страда (Повідомлення від 10 лютого 2004 року: Розпочався проект «Створення в Україні мережі інноваційних соціальних служб для жінок – жертв торгівлі людьми», (див. http://www.salus.org.ua/ ukr/news/index.html)).

[27] Конференція зробила можливою комунікацію людей, які працюють в галузі запобігання торгівлею жінками у різних країнах світу (див. Повідомлення від 20 лютого 2004 року: Відбулася Аудіо конференція з проблематики торгівлі жінками,
(див. http://www.salus.org.ua/ukr/news/index.html)).

[28] Цей проект вже кілька років здійснює благодійна місія «Карітас-Спес Україна» (РКЦ) у співпраці з Міністерствами закордонних та внутрішніх справ Італії, а також з українською греко-католицькою та італійською місіями «Карітас». Проект передбачає інформування жінок, які виїжджають за кордон з наміром знайти працю, розповсюдження різноманітних друкованих матеріалів, брошур, книжок. Знято документальний фільм «Я – жертва торгівлі людським товаром», що транслюється на обласних українських телеканалах, основою якого стали реальні свідчення жінок, котрі постраждали внаслідок торгівлі людьми (див. Повідомлення від 18 лютого 2004 року: Відбувся семінар для релігійних провідників, присвячений темі боротьби з торгівлею жінками (див. www.risu.org.ua)).

[29] Семінар організовувався в рамках проекту «Боротьба з торгівлею людьми в Україні за підтримки Європейського союзу» (див. Повідомлення від 22 липня 2004 року: Семінар з проблем попередження торгівлі людьми (див. http://www.salus.org.ua/ ukr/news/index.html)).

[30] Мета проекту – попередження та запобігання торгівлі жінками при працевлаштуванні за кордоном. Таким чином було проведено 30 семінарів-тренінгів на базі районних та міських центрів зайнятості Волинської області, учасниками яких стали близько 400 жінок. Вони отримали практичні поради, як не стати жертвою торгівлі людьми, а також правові та соціальні консультації. Під час навчання було проведено анкетування жінок, яке показало, що існує велика необізнаність у питаннях легального працевлаштування за кордоном та відкриття власної справи, що у свою чергу підтверджує необхідність проведення таких заходів. Із 400 опитаних жінок 216 виявили бажання отримати додаткову інформацію з цього приводу. У рамках проекту було видано та розповсюджено ресурсний довідник «Будь обізнана – стань захищена», який містить необхідну інформацію про можливості запобігти кризовим життєвим ситуаціям та загальні відомості щодо започаткування малого бізнесу (Будь обіз­нана – стань захищена // Інформаційний бюлетень «Гурт», № 2 (200), 1 квітня 2004 р. (див. http://gurt.org.ua/publications/ bulletin/ 2004/12%28200%29.htm)).

[31] Повідомлення від 12 вересня 2004 року: Лекторська група Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» продовжує свою діяльність (див. www.lastrada.org.ua).

[32] Розглядалися питання розповсюдження інформаційних матеріалів, присвячених проблемі боротьби з торгівлею людьми; аналізувалися перспективи створення регіональних центрів «гарячої лінії»; обговорювалися можливості активізації співпраці з МОП, МОМ та ОБСЄ. Протягом трьох днів після круглого столу надійшло 403 дзвінка (для порівняння: у листопаді 2003 р. на «гарячу лінію» надійшло 469 звернень від громадян). Див. Повідомлення від 22 січня 2004 року: У Києві Державний комітет у справах сім’ї та молоді спільно з Центром «Ла Страда – Україна» та ОБСЄ 16 січня провів круглий стіл з питань діяльності «гарячої лінії» по запобіганню торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[33] Розглядалися проблеми удосконалення й розширення консультаційних можливостей роботи «гарячих ліній», взаємодія державних структур, міжнародних та неурядових організацій щодо надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми, обмін можливостями і досвідом роботи різноманітних телефонів довіри з консультування громадян (див. Повідомлення від 19 квітня 2004 року: У Києві проведено семінар для консультантів та волонтерів «гарячих ліній» із запобігання торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua)).

[34] Результати дослідження, представлені в частині «Аналіз роботи «гарячих ліній» із запобігання торгівлі людьми» охоплювали дані моніторингу діяльності Національної та регіональних «гарячих ліній» із запобігання торгівлі людьми, які підтримувалися ОБСЄ, за період січень-квітень 2004 р. (див. Повідомлення від 26 квітня 2004 року: У Києві 29 квітня буде презентовано дослідження щодо роботи «гарячих ліній» із запобігання торгівлі людьми і надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua)).

[35] Повідомлення від 17 листопада 2004 року: 25 листопада та 9 грудня на «гарячій лінії» «Ла Стради» працюватимуть фахівці Відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС (див. http://www.lastrada.org.ua/ readnews.cgi?lng =ua&Id=439).

[36] Телефон Національної «гарячої лінії» із запобігання торгівлі людьми: +038-800-500-22-50.

[37] Повідомлення від 18 листопада 2004 року: Сьогодні виповнюється 7 років роботи «гарячої лінії» із запобігання торгівлі людьми та 2 роки роботи Національної «гарячої лінії» (див. www.lastrada.org.ua).

[38] Повідомлення від 5 жовтня 2004 року: В Києві відбулось засідання щодо проблематики торгівлі людьми, 05.10.2004 (див. www.mportal.org.ua).

[39] Євген Сергієнко, Міжнародний кримінал наступає. Зупинить його консолідація сил // Президентський контроль №3, 2004 р. (див. sbu.gov.ua).

[40] Євген Сергієнко, Міжнародний кримінал наступає. Зупинить його консолідація сил // Президентський контроль №3, 2004 р. (див. sbu.gov.ua); Повідомлення від 4 травня 2004 року: На Волині затримані работоргівці (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 15 жовтня 2004 року: Порушено кримінальну справу за фактом торгівлі людьми у Волинській області (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 20 листопада 2004 року: ОБОЗ попередив спробу вивезення дівчат з Волині у сексуальне рабство за кордон (див. www.lastrada.org.ua).

[41] Повідомлення від 30 липня 2004 року: У Донецькій області за торгівлю людьми затримані три місцеві жительки (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 17 грудня 2004 року: У Донецькій області в 2004 році порушено 24 кримінальні справи за торгівлю людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[42] Повідомлення від 5 лютого 2004 року: У Дніпропетровську затримали постачальників жінок в Емірати
(див.http://www.lastrada.org.ua/readnews.cgi?lng=ua&Id=116); Повідомлення від 26 лютого 2004 року: У Дніпропетровській області викрито два злочинні угрупування, що займалися торгівлею людьми
(див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 4 березня 2004 року: У Кривому Розі за торгівлю людьми затриманий організатор злочинної групи (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 10 березня 2004 року: У Кривому Розі двоє безробітних продали дівчину за 100 доларів
(див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 15 березня 2004 року: У Дніпропетровську знешкоджена банда, що продала 9 дівчат у борделі ОАЕ (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 4 червня 2004 року: У Дніпропетровську затримані двоє торговців людьми
(див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 30 червня 2004 року: У Німеччині українка за 700 доларів купила жительку Дніпропетровська (див. www.lastrada.org.ua).

[43] Повідомлення від 20 липня 2004 року: Два сутенери з Житомира продавали школярок у сексуальне рабство
(див. www.lastrada.org.ua).

[44] Повідомлення від 19 липня 2004 року: Прикордонники затримали підозрюваного в торгівлі людьми в Закарпатській області (див. www.lastrada.org.ua).

[45] Повідомлення від 21 червня 2004 року: В аеропорту Запоріжжя за підозрою в торгівлі людьми затримана громадянка України (див. www.lastrada.org.ua).

[46] Повідомлення від 20 лютого 2004 року: Торік у Києві порушено 7 кримінальних справ, що стосуються торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[47] Повідомлення від 31 березня 2004 року: У Кіровоградській області затримані злочинці, які вербували жінок у сексуальне рабство (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 29 червня 2004 року: У Кіровоградській області затримано злочинне угрупування, що продавало українських дівчат у сексуальне рабств
(див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 5 серпня 2004 року: У Кіровоградській області порушена кримінальна справа за фактом торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[48] Повідомлення від 9 лютого 2004 року: У потязі «Луганськ-Москва» затримані експортери українських дівчат (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 31 серпня 2004 року: У луганському аеропорту затримані торговці людьми (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 15 вересня 2004 року: Правоохоронці затримали жителя Луганська за підозрою в торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[49] Повідомлення від 24 лютого 2004 року: На Львівщині затримано дев’ятьох сутенерів (див.http://www.lastrada.org.ua/readnews.cgi?lng=ua&Id=130).

[50] Повідомлення від 6 лютого 2004 року: Одеські правоохоронці припинили діяльність міжнародних сутенерів (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 29 лютого 2004 року: В Одесі викрита група торгівців людьми, які продавали дівчат у нічні клуби Люксембурга (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 23 квітня 2004 року: В Україну повернулися 13 жінок, яких примушували надавати секс-послуги в Туреччині (див. www.lastrada.org.ua).

[51] Повідомлення від 5 березня 2004 року: У Полтаві затримана група торговців людьми
(див. www.lastrada.org.ua).

[52] Повідомлення від 8 грудня 2004 року: На Тернопільщині злочинне угрупування займалося торгівлею жінками
(див. www.lastrada.org.ua).

[53] Повідомлення від 12 березня 2004 року: Винесено вирок родині сутенерів, яка постачала дівчат і юнаків з Харкова в Москву (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 16 вересня 2004 року: З початку року на Харківщині порушено 103 кримінальні справи за фактами торгівлі людьми
(див. www.lastrada.org.ua).

[54] Повідомлення від 15 червня 2004 року: У Херсонській області за торгівлю людьми затримана 26-річна безробітна
(див. www.lastrada.org.ua).

[55] Євген Сергієнко, Міжнародний кримінал наступає. Зупинить його консолідація сил // Президентський контроль №3, 2004 р. (див. sbu.gov.ua); Повідомлення від 17 серпня 2004 року: У Хмельницькому пенсіонер, директор видавничого будинку і безробітна торгували людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[56] Євген Сергієнко, Міжнародний кримінал наступає. Зупинить його консолідація сил // Президентський контроль №3, 2004 р. (див. sbu.gov.ua); Повідомлення від 3 червня 2004 року: З початку року правоохоронці Чернівецької області порушили 2 кримінальні справи за фактами торгівлі людьми
(див. www.lastrada.org.ua).

[57] Повідомлення від 20 квітня 2004 року: Севастопольських дівчат продавали в Чечню
(див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 5 листопада 2004 року: Севастопольських дівчат продавали в публічні будинки Північного Кіпру (див. www.lastrada.org.ua); Повідомлення від 13 грудня 2004 року: МВС: торгівля людьми в Криму – реальна проблема
(див. www.lastrada.org.ua).

[58] Внаслідок злагоджених спільних дій в Україну повернуто чотирьох жінок, до кримінальної відповідальності притягнуто двох злочинців, причетних до цього кримінального промислу (див. Повідомлення від 25 лютого 2004 року: За участю СБУ в одній з країн Африки звільнено із сексуального рабства чотирьох українок (див. www.lastrada.org.ua)).

[59] Євген Сергієнко, Міжнародний кримінал наступає. Зупинить його консолідація сил // Президентський контроль №3, 2004 р. (див. sbu.gov.ua).

[60] Повідомлення від 9 квітня 2004 року: США готові поглиблювати співпрацю з Україною в боротьбі з торгівлею людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[61] Повідомлення від 17 лютого 2004 року: У Верховній Раді вважають, що в Україні ще недостатньо борються зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[62] Повідомлення від 16 червня 2004 року: Держдепартамент США: Україна не відповідає стандартам боротьби з торгівлею людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[63] Наявність внутрішніх економічних проблем в Україні обумовила її роль країни–постачальниці живого товару. Злочинний бізнес продажу людей з України в основному орієнтований на європейську (рідше на російську та американську) «секс-індустрію» та нелегальний трудовий сектор. Існують також напрямки продажу з метою незаконної трансплантації органів, незаконного усиновлення та примусової вагітності.

[64] Див. Кримінальний кодекс України. Прийнятий 7-ю сесією Верховної Ради України 5 квітні 2001 року. – К.: Атіка, 2002; Науково-практичний коментар до КК України від 5.04.2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон: А.С.К., 2002; Науково-практичний коментар до КК України. За станом на 1.12.2001 р. / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002; а також Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року (станом на 20 лютого 2003 року). – К.: Вид-во. ПАЛИВОДА А.В, 2003;

[65] Повідомлення від 9 квітня 2004 року: США готові поглиблювати співпрацю з Україною в боротьбі з торгівлею людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[66] Повідомлення від 20 травня 2004 року: Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності провів виїзне засідання з приводу законодавства у сфері протидії торгівлі людьми (див.http://www.lastrada.org.ua/readnews.cgi?lng=ua&Id=212).

[67] Один був розроблений Буйком Г.В. та Стретовичем В.М., а другий – Кабінетом Міністрів України (див. Повідомлення від 20 травня 2004 року: Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності провів виїзне засідання з приводу законодавства у сфері протидії торгівлі людьми(див.http://www.lastrada.org.ua/readnews.cgi?lng=ua&Id=212)).

[68] Комплексний підхід охоплює не лише регламентацію дій щодо покарання злочинців, але й проведення профілактичної роботи, здійснення реабілітації потерпілих і відповідає духу вищезгаданих міжнародних документів, приведення у відповідність з якими національного законодавства є однією з найближчих та актуальних цілей. Тим більше, що проблеми реабілітації потерпілих, реінтеграції їх у суспільство є одними з найгостріших в державі.

[69] Засідання пройшло спільно з експертами та фахівцями під час проведення науково-практичної конференції «Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми», організованої Національним університетом внутрішніх справ України, Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда – Україна» та Кримінологічної асоціацією України 20-22 травня 2004 р. (див. Повідомлення від 2 травня 2004 року: Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності провів виїзне засідання з приводу законодавства у сфері протидії торгівлі людьми
(див. www.lastrada.org.ua)).

[70] Повідомлення від 26 квітня 2004 року: У Києві 29 квітня буде презентовано дослідження щодо роботи «гарячих ліній» із запобігання торгівлі людьми і надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми
(див. www.lastrada.org.ua).

[71] Повідомлення від 5 жовтня 2004 року: У Києві відбулось засідання щодо проблематики торгівлі людьми
(див. www.mportal.org.ua).

[72] Повідомлення від 5 жовтня 2004 року: В Києві відбулось засідання щодо проблематики торгівлі людьми
(див. www.mportal.org.ua).

[73] Повідомлення від 5 квітня 2004 року: У Львові створять притулок для жертв торгівлі людьми
(див. www.lastrada.org.ua).

[74] Повідомлення від 28 січня 2004 року: У Луцьку почав роботу навчальний семінар «Запобігання торгівлі людьми»
(див. www.lastrada.org.ua).

[75] Повідомлення від 2 лютого 2004 року: У Новій Каховці пройшов семінар на тему «Запобігання торгівлі людьми»
(див. www.lastrada.org.ua).

[76] Повідомлення від 12 лютого 2004 року: Завтра відбудуться круглі столи «Запобігання торгівлі людьми: взаємодія органів державної влади та неурядових організацій» в Севастополі і Сумах
(див. www.lastrada.org.ua).

[77] Повідомлення від 17 лютого 2004 року: В Івано-Франківську пройшов круглий стіл «Запобігання торгівлі людьми: взаємодія органів державної влади та неурядових організацій» (див. www.lastrada.org.ua).

[78] Повідомлення від 18 лютого 2004 року: В Ужгороді відбудеться круглий стіл, присвячений проблемі запобігання торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[79] Повідомлення від 2 березня 2004 року: У Черкасах проходить круглий стіл, присвячений проблемі запобігання торгівлі людьми і взаємодії органів державної влади та неурядових організацій (див. www.lastrada.org.ua).

[80] Повідомлення від 10 березня 2004 року: У Сімферополі відбувся круглий стіл «Запобігання торгівлі людьми: взаємодія органів державної влади та неурядових організацій» (див. www.lastrada.org.ua).

[81] Повідомлення від 18 березня 2004 року: У Чернівцях пройшов круглий стіл з питань взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у напрямку запобігання торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[82] Повідомлення від 1 квітня 2004 року: Завтра у Львові відбудеться круглий стіл з питань взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у напрямку запобігання торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[83] Повідомлення від 27 серпня 2004 року: У вересні відбудеться виїзне засідання Одеської облдержадміністрації з питань запобігання торгівлі людьми (див. www.lastrada.org.ua).

[84] Повідомлення від 13 квітня 2004 року: У Чернівцях почався проект Міжнародної організації праці з протидії жіночій работоргівлі (див. www.lastrada.org.ua).

[85] Він належить до міжнародної мережі «Карітас Інтернаціоналіс». В Україні «Карітас» діє з 1992 р. Знедавна діяльність «Карітас України», пов’язана з міграційними процесами, розвивається особливо активно. Міграційні програми фонду стосуються проблем нелегальної міграції, торгівлі людьми, зокрема жінками, а також змушеного становища українських нелегальних мігрантів за кордоном. 2002 р. «Карітас України» відкрив у західному регіоні країни притулок для жінок, які потерпіли від торгівлі людьми. У притулку жінкам надається тимчасове житло, фахова допомога психолога, лікаря та соціального працівника. За бажання вони можуть пройти курси фахової підготовки. «Карітас України» є членом міжнародної мережі християнських організацій із запобігання торгівлі жінками «КОАТНЕТ», яка сприяє міжнародному співробітництву в цьому напрямку (див. Лариса Ніконова, Валерія Савченко. «Карітас» проповідує милосердя жінкам, які потерпіли від торгівлі людьми // Дзеркало тижня, № 35 (510) Субота, 4-10 вересня 2004 року (див. www.zn.kiev.ua

www.lastrada.org.ua)).

[86] У кожному з регіональних консультативних центрів фонду постійно працюють телефонні інформаційні лінії, куди може звернутися будь-яка жінка, яка вирішила виїхати за кордон. Консультанти разом із нею проаналізують ситуацію, розкажуть про правила безпеки виїзду за кордон, забезпечать адресами та телефонами закордонних представництв і місій, куди можна звернутися в разі потреби (це насамперед консульства та посольства України, різноманітні місії й організації, що надають допомогу потерпілим жінкам. Див. Ibid.

[87] Основна мета проекту – скорочення масштабів торгівлі людьми, насамперед – жінками і дітьми, з України і через її територію. Передбачалося підвищити рівень поінформованості представників уряду, громад, а також широкої громадськості з проблеми торгівлі людьми. Зокрема, у рамках проекту увага приділялася роботі з групами ризику, їх інформували про особистий захист від проблеми торгівлі людьми. Також планувалося надавати допомогу потерпілим і забезпечити їхнє повернення в суспільство. Проект був зосереджений на наданні підтримки громадянському суспільству через фінансову і технічну допомогу неурядовим, освітнім і релігійним організаціям (Повідомлення від 24 вересня 2004 року: Місія агентства США з міжнародного розвитку починає в Україні проект «Боротьба з торгівлею людьми» (див. www.lastrada.org.ua)).

[88] Див. UN Doc. E/CN.4/2005/71.

[89] Див. Протидія торгівлі людьми. Інформаційно-аналітичний збірник під редакцією С. Нетецького. – К.: Winrock International, 2002. – С. 75.